Помаранчеві спогади
Все буде ЗОСя! Щороку, коли листя починає всотувати колір сонця, а кожен з нас кутатися у тепліший светр, моя команда прасує помаранчеві футболки, струшує сон з-під вій, створює черговий чат у Телеграмі з довжелезними повідомленнями і штурмує типографію – тобто з головою занурюється у ЗОСю. ЗОСя існує у часопросторі всіх студентів-журналістів і членів їхніх родин (батьків, дідусів, братиків, хрещених, котиків, собачок і подеколи м’яких іграшок), мов окрема пора року, і ще довго відлунюється у серцях, фестивальних байках, анекдотах, інсайтах та інсайдах і … професійних висновках. ЗОСя – це порція досвіду, який обов’язково згодиться в професійному житті, це чарівний пендель, що змушує повірити у власні сили і перемогти в першу чергу себе. ЗОСя – це подія, з якої починається моя календарна осінь. Коли тобі до 22 включно (рубікон за фестивальним регламентом), здається, ти щовересня пакуватимеш валізи, за...