Публікації

Помаранчеві спогади

Зображення
     Все буде ЗОСя!      Щороку, коли листя починає всотувати колір сонця, а кожен з нас кутатися у тепліший светр, моя команда прасує помаранчеві футболки, струшує сон з-під вій, створює черговий чат у Телеграмі з довжелезними повідомленнями і штурмує типографію – тобто з головою занурюється у ЗОСю.       ЗОСя існує у часопросторі всіх студентів-журналістів і членів їхніх родин (батьків, дідусів, братиків, хрещених, котиків, собачок і подеколи м’яких іграшок), мов окрема пора року, і ще довго відлунюється у серцях, фестивальних байках, анекдотах, інсайтах та інсайдах і … професійних висновках. ЗОСя – це порція досвіду, який обов’язково згодиться в професійному житті, це чарівний пендель, що змушує повірити у власні сили і перемогти в першу чергу себе. ЗОСя – це подія, з якої починається моя календарна осінь.      Коли тобі до 22 включно (рубікон за фестивальним регламентом), здається, ти щовересня пакуватимеш валізи, за...

Роздуми з Ірпеня

Зображення
    Нехай побудуть молодими «Світ ловив мене, та не впіймав», - понад сто років тому говорив Григорій Сковорода. Але за цю понад сотню років інтеграції, модифікації та самоідентифікації України змінився не лише світ, а й людина, звісно і молодь. За тридцять років незалежності нашої держави зросло нове покоління, покоління Z . Сміливе, рішуче, безстрашне. З надзвичайними мріями, з неймовірними цілями і невичерпною енергією . Молодь, яка точно знає, чого прагне, яким бачить своє майбутнє. Молодь, яка висловлює креативні, подеколи епатажні думки; яка знаходить власні способи відкрити світ, а для світу – себе; яка не боїться поразок, проходить як не в двері, то крізь стіни на шляху до мрії; яка генерує ідеї, користується всіма можливими (і неможливими) ресурсами. Молодь, що прагне знати, вміти, творити, не просто бути, але жити. Дихати вільно, на повні легені. Молодь, яка бачила шлях України до незалежності і яка понад усе прагне власної незалежності: ментальної, моральної, ...

Літня школа. Не зовсім школа. Зовсім не школа

Зображення
  Редакція на «вісім» з «п’яти» Що потрібно зробити, щоб стати головредом одразу вісьмох редакцій? Відповідь дуже проста – піти працювати в дитячий табір вожатим.                Лі́то — одна з чотирьох пір року, між весною та осінню, з найвищою середньодобовою температурою повітря. Так нам каже словник, що ж, не будемо з ним сперечатися. Але для студентів літо – це час для пошуку цікавого підробітку. Багато з них обирають саме роботу вожатого. Вбивають одночасно декількох зайців: робота, нові враження і можливість відпочити на морі/в горах/в лісі майже безкоштовно. Тільки мало хто дивиться, що в цьому контракті написано маленькими літерами під зірочкою. Це – робота з дітьми. З великою кількістю дітей. Інколи не дуже слухняних та не дуже чемних. Тому вожатий повинен мати чарівну силу – вміти налагоджувати контакт. Що може бути кращим для налагодження контакту ніж проведення спільного гуртка? Не тільки для свого загону, зв...

Великий Comic-Con Ukraine - 2021

Зображення
Як ми з братом Антоном 4-5 вересня  побували на Comic - Con Ukraine - 2021   Якщо хтось за питав би, яким одним словом я можу себе описати, то я, напевно, відповів би, що це – "гік". Для тих, хто "не шарить", гік (англ. geek) – це людина, яка надзвичайно захоплена чимось (найчастіше коміксами, фільмами, іграми тощо). Тому я офіційно можу називати себе гіком, бо маю велику любов до коміксів, фільмів, книг, ігор, аніме та ще багатьох інших крутих речей, про які з радістю розповів би. Але зараз мова йтиме про найбільший поп- та гік-культурний фестиваль у нашій країні – " Comic Con Ukraine ". Про Comic-Con Ukraine Фестиваль " Comic Con Ukraine " проводиться в Україні з 2018 року на Арт-заводі "Платформа" в Києві. М и з братом Антоном у же відвідували його у 2019, планували побувати і в 2020 , та через карантин і локдаун фестиваль відмінили, пообіцявши провести у 2021 році. Гості фестивалю К ласною традицією "Комік Кону...

Коли є, що сказати

Зображення
       Закохана в солов'їну      Окрім того, що згадала як же сильно я люблю писати, все більше усвідомлюю наскільки  кайфую від української мови.      Від тієї автентично-сучасної, з усіма її авдиторіями, мітами, иріями та проєктами. З бігунками, депутатками та членкинями. З суржованими слівцями, діалектними говІрками і сленговими словечками.      Мову живу, не схожу на інші. Мову, яку перекочуєш на язиці, смакуєш, насолоджуєшся. Мову, в якій є "затишок", "навзаєм", "кохання", "скриня", "філіжанка". З твердими "ч" та "ш". З "г" та "ґ".  Мову, з характером осені: м'яку, низьку в мовленні, високу в співах, теплу, шепітливу, тендітну і рішучу водночас. З її незкінченними синонімами, варіаціями та грою.     Люблю писати українською. Читати українською. Спілкуватися українською. Люблю здивування людей, котрі чули мене лише в робочо-російськомовній атмосфері, коли чують від мене українську. Вон...

Покоління Z. Відкрита дискусія

Зображення
  «Ти маєш бути саме тим,  ким хочеш бути ТИ,  а не тим, ким скажуть ІНШІ» — Чому ти такий сумний? «Ви руйнуєте економіку, Земля потопає у людському смітті, діри в озоновому шарі, глобальне потепління, зміна кліматичних умов, потрібно працювати до смерті щоб виправити ситуацію» — Це усе через ваші телефони.        Покоління Z — перше покоління, що народилося в період повної диджиталізації. Перше покоління, що має постійний необмежений доступ до будь-якої інформації. Покоління, для якого гаджети, —невід’ємна частина життя. Хтось називає їх «прогнилою молоддю», інші — надією людства.      У питанні «хороший» чи «поганий», особливо, коли це стосується цілого покоління, об’єктивності бути не може. Але часи, в які народжується людина, таки великою мірою впливають на формування її свідомості.      Інші пріоритети. Це те, чим відрізняється сучасна молодь. Тепер, окрема особистість, зі своїм конкретним набором якостей с...

З перших уст. Гіркі спогади

Зображення
«Хто, як не ми?» Вибух на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався о 1-й годині в ніч на 26 квітня 1986 року. Подія, інтерес до якої не відпускає вже протягом багатьох десятків років – і українців, і європейців. Подія, про яку знято фільми, написано багато книг і статей, було багато дискусій на сторінках ЗМІ, на телебаченні. Попри це залишається багато нез’ясованих питань. Я поспілкувалася зі своїм дідусем, Іваном Івашиною, який мав безпосередньо відношення до трагедії. Як це було? «Усе сталося 26 квітня, і, звісно, ніхто не знав про це. Я працював на АТП 13250 (автотранспортне підприємство) на «Татрі» (вантажівка). Жили собі спокійно, 1 травня ще, за щорічною традицією пішли з лозунгами «Мир! Труд! Май» на демонстрацію. І в ніч на 2 травня, по тривозі, о четвертій ранку підняли і сказали їхати, не знали навіть куди. Тоді ж ні GPS, нічого не було. Коли приїхали, керівництво наказало возити пісок, гасили пожежу всіма силами. Нічого не виходило, згодом привезли свинець під...