Перейти до основного вмісту

Покоління Z. Відкрита дискусія

 

«Ти маєш бути саме тим, 
ким хочеш бути ТИ,
 а не тим, ким скажуть ІНШІ»


— Чому ти такий сумний?

«Ви руйнуєте економіку, Земля потопає у людському смітті, діри в озоновому шарі, глобальне потепління, зміна кліматичних умов, потрібно працювати до смерті щоб виправити ситуацію»

— Це усе через ваші телефони. 

    Покоління Z перше покоління, що народилося в період повної диджиталізації. Перше покоління, що має постійний необмежений доступ до будь-якої інформації. Покоління, для якого гаджети, —невід’ємна частина життя. Хтось називає їх «прогнилою молоддю», інші — надією людства.

    У питанні «хороший» чи «поганий», особливо, коли це стосується цілого покоління, об’єктивності бути не може. Але часи, в які народжується людина, таки великою мірою впливають на формування її свідомості.

    Інші пріоритети. Це те, чим відрізняється сучасна молодь. Тепер, окрема особистість, зі своїм конкретним набором якостей стоїть на першому місці. Ти маєш бути саме тим, ким хочеш бути ТИ, а не тим, ким скажуть ІНШІ. Здоровий егоїзм і боротьба проти стереотипів. Толерантність. Колір шкіри, стать, вік, релігія, національність, зовнішність — усе це немає ніякого значення. Внутрішній світ і наявність власного «Я». Ось що важливо.

    Свідомий підхід. Максимально у всьому. «Я працюватиму сьогодні краще, бо маю ціль і йду до неї», «Потрібно сортувати сміття й переходити на еко-матеріали», «Я займаюсь спортом і слідкую за своїм харчуванням», «Ми проти тестування косметики на тваринах», «Я чайлдфрі, бо знаю, що ні морально, ні матеріально, ні фізично не готова до дітей і хочу присвятити своє життя кар’єрі». І активна позиція у соціальних мережах тільки допомагає просувати ці ідеї.

    Сучасний світ та новітні технології надають масу можливостей і молодь намагається використовувати їх на повну. Боїться дискримінації та зазіхання на особисті кордони, але поважає думку кожного і завжди з цікавістю буде ставитись до усього нового.

    Тож, справді, «гниле» покоління чи таки надія людства?

Оксана ГАЛИЦЬКА

Шарж: Антон КРИВОРУЧКО

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Прогуляємося Ірпенем дистанційно!

  Віртуальна екскурсія містом Ірпінь Ірпінь – українське місто європейського зразка, яке змогло вистояти окупацію російськими солдатами. Хоч на території міста й залишилися частково чи повністю знищені будівлі, але їх потроху лагодять та повертають до початкового стану. Без сумнівів після нашої перемоги місто стане ще кращим та гарнішим ніж було до цього.  Варто відзначити, що до початку повномасштабного вторгнення Ірпінь був відомий своїми мальовничими зеленими парками, сучасною і стильною центральною площею та дуже протяжную набережною. Зараз ми проведемо для читачів віртуальну екскурсію цими (і не тільки) локаціями Ірпеня. Перша зупинка – Парк Незнайка Розпочинаємо ми нашу екскурсію у Парку Незнайка, який колись був відомий під іншою назвою – Парк Перемоги.    На території парку росте багато старих дерев, між якими в'ються вимощені та асфальтові доріжки. Також із цікавинок тут наявний ігровий та спортивний майданчики, декоративний ставок із фонтаном, багато стильних ліхтарів, ла

#ЗОСя_2020. Моє друге знайомство зі Степаном: віртуальне

Ми знайомилися двічі. Обидва рази – заочно. Спершу він був для мене легендою, а завдяки ЗОСі втілився у реальний об’єкт, який хочеться побачити. «Це ж Лис Степан!», – вигукнула я одразу, коли ми на моніторі комп’ютера побачили фото славутицького муралу. І я одразу поринула спогадами в шкільні роки. Про цю маленьку й розумну тваринку дізналася від свого дядька Євгена, який працював інженером у компанії « Novarka ». Він дуже часто їздив на об’єкт у місто Прип’ять, аби спроєктувати новий чорнобильський саркофаг. Там і познайомився з рудим красунчиком Семеном, що став другом для багатьох – не людиною, лисом. Дядько розповідав, що звичайна, але водночас дуже розумна тваринка жила у зоні відчуження. Лис приходив до пункту пропуску в місто Прип’ять, де його підкормлювали дядькові співробітники. Бувало, що приходив до їдальні компанії « Novarka » і забирав м'ясо, кісточки, макарони у котів : завжди боровся з ними за їжу. Семена годували з рук. Він не боявся людей, не тікав. Знаходивс

Прогулянка містом-героєм Бучею

  Погляд на Бучу очима мешканця Буча стала відома на увесь світ, нажаль, лише з найгіршого приводу — війни. Бучанська громада зазнала страшних катувань та ще більших втрат. Багато місцевих покинуло рідні домівки під час навали рашистів. Але це не зупинило бучанцям повернутися назад, коли їх рідне місто звільнили наші доблесні воїни. Бо Буча — це не лише біль у серці України та усього світу. Буча — це рідний край багатьох добрих та відомих людей, який і до війни привертав увагу українців своєю красою, теплотою та цікавими місцями. Ми і Вам хочемо розповісти про найцікавіші та найісторичніші місця цього чудового міста, аби й ви знали, що ще в собі тримає Буча крім горя від втрати своїх мешканців. Наша перша зупинка — міська рада. Бучанська міська рада Почнемо розповідь про Бучу з її назви. Чому саме Буча? І який сенс криється у цьому химерному слові? Насправді є кілька «легенд» про походження цієї назви. Як відомо з історії, селище зі своєю сучасною назвою виникло під час будівництва