Перейти до основного вмісту

Команда: Фантастичні істоти та де їх шукати



Влада Хлюст
Вірить, що фарба для волосся може замінити психотерапевта і у власні сили. Має колоду карт Таро, але використовує їх як закладки для книжок і прикраси для блокноту. Мама, яка нагадає поїсти і взяти з собою теплу кофтинку. Любить все, що відблискує, називає себе феєю, але більше все ж таки сорока. 
Саша Король
Дівчинка з залізобетонною логікою. Не завжди, але спробуйте її в тому переконати. Улюблене слово - затишок. Має незламні нерви і десь 28 годин в кожній добі, постійний графік тому підтвердження. Як справжня зеленоока відьма за основний транспорт тримає мітлу, щоб точно скрізь встигнути. Обожнює каву, осінь,  корицю, червону помаду, котиків і листи від руки, листи не від руки і просто писати. Пише тепло, емоційно і щиро (обіймає так само). Докази у нас в блозі. Ну, чи приїздіть до Ірпеня.
Богдан Криворучко
Творча особистість та справжній гік від тім'я прямо до п'ят. Монтує, знімає, пише, та трошки малює, одним словом – людина-оркестр.

Сніжана Розсудовська
Поєднує розваги й навчання. Читає психологію й прекрасно розуміє настрій людей. Обожнює солодощі й «гостренькі» теми в медіа.
Оксана Галицька 
Любить хороші книги і чорний чай. Пише про те, що хвилює і єдинорогів (ну бо знаєте, єдинороги – це досить таки хвилююча тема). Досі чекає листа із Гоґвортсу.
Антон Криворучко
Художник-самоучка та креативна особа. Дивиться в майбутнє з ентузіазмом та чекає на укус радіоактивного павука.
Даша Сльоза
Закохана в літературу, відкрита до знайомства з людьми, насолоджується кожною секундою свого життя, обожнює подорожувати та мріє побачити весь світ. Впевнена, що її покоління зробить світ краще.
Настя Савілова
Знає алфавіт та наче вміє ним користуватись, можливо тому пішла вчитись на журналістку. Любить монтувати, креативити, працює поки що за їжу але в майбутньому монетизує свої роботи. 

Оля Полторак
Обожнює спонтанні дії, саме спонтанні, а не обдумані. Завдяки ним події стають ще емоційнішими та яскравішимм. 
Комунікабільна та товариська, завжди рада новим знайомствам. 

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Прогуляємося Ірпенем дистанційно!

  Віртуальна екскурсія містом Ірпінь Ірпінь – українське місто європейського зразка, яке змогло вистояти окупацію російськими солдатами. Хоч на території міста й залишилися частково чи повністю знищені будівлі, але їх потроху лагодять та повертають до початкового стану. Без сумнівів після нашої перемоги місто стане ще кращим та гарнішим ніж було до цього.  Варто відзначити, що до початку повномасштабного вторгнення Ірпінь був відомий своїми мальовничими зеленими парками, сучасною і стильною центральною площею та дуже протяжную набережною. Зараз ми проведемо для читачів віртуальну екскурсію цими (і не тільки) локаціями Ірпеня. Перша зупинка – Парк Незнайка Розпочинаємо ми нашу екскурсію у Парку Незнайка, який колись був відомий під іншою назвою – Парк Перемоги.    На території парку росте багато старих дерев, між якими в'ються вимощені та асфальтові доріжки. Також із цікавинок тут наявний ігровий та спортивний майданчики, декоративний ставок із фонтаном, багато стильних ліхтарів, ла

Прогулянка містом-героєм Бучею

  Погляд на Бучу очима мешканця Буча стала відома на увесь світ, нажаль, лише з найгіршого приводу — війни. Бучанська громада зазнала страшних катувань та ще більших втрат. Багато місцевих покинуло рідні домівки під час навали рашистів. Але це не зупинило бучанцям повернутися назад, коли їх рідне місто звільнили наші доблесні воїни. Бо Буча — це не лише біль у серці України та усього світу. Буча — це рідний край багатьох добрих та відомих людей, який і до війни привертав увагу українців своєю красою, теплотою та цікавими місцями. Ми і Вам хочемо розповісти про найцікавіші та найісторичніші місця цього чудового міста, аби й ви знали, що ще в собі тримає Буча крім горя від втрати своїх мешканців. Наша перша зупинка — міська рада. Бучанська міська рада Почнемо розповідь про Бучу з її назви. Чому саме Буча? І який сенс криється у цьому химерному слові? Насправді є кілька «легенд» про походження цієї назви. Як відомо з історії, селище зі своєю сучасною назвою виникло під час будівництва

#ЗОСя_2020. Моє друге знайомство зі Степаном: віртуальне

Ми знайомилися двічі. Обидва рази – заочно. Спершу він був для мене легендою, а завдяки ЗОСі втілився у реальний об’єкт, який хочеться побачити. «Це ж Лис Степан!», – вигукнула я одразу, коли ми на моніторі комп’ютера побачили фото славутицького муралу. І я одразу поринула спогадами в шкільні роки. Про цю маленьку й розумну тваринку дізналася від свого дядька Євгена, який працював інженером у компанії « Novarka ». Він дуже часто їздив на об’єкт у місто Прип’ять, аби спроєктувати новий чорнобильський саркофаг. Там і познайомився з рудим красунчиком Семеном, що став другом для багатьох – не людиною, лисом. Дядько розповідав, що звичайна, але водночас дуже розумна тваринка жила у зоні відчуження. Лис приходив до пункту пропуску в місто Прип’ять, де його підкормлювали дядькові співробітники. Бувало, що приходив до їдальні компанії « Novarka » і забирав м'ясо, кісточки, макарони у котів : завжди боровся з ними за їжу. Семена годували з рук. Він не боявся людей, не тікав. Знаходивс