Перейти до основного вмісту

Літня школа. Не зовсім школа. Зовсім не школа

 

Редакція на «вісім» з «п’яти»

Що потрібно зробити, щоб стати головредом одразу вісьмох редакцій? Відповідь дуже проста – піти працювати в дитячий табір вожатим.

         

    Лі́то — одна з чотирьох пір року, між весною та осінню, з найвищою середньодобовою температурою повітря. Так нам каже словник, що ж, не будемо з ним сперечатися. Але для студентів літо – це час для пошуку цікавого підробітку. Багато з них обирають саме роботу вожатого. Вбивають одночасно декількох зайців: робота, нові враження і можливість відпочити на морі/в горах/в лісі майже безкоштовно. Тільки мало хто дивиться, що в цьому контракті написано маленькими літерами під зірочкою. Це – робота з дітьми. З великою кількістю дітей. Інколи не дуже слухняних та не дуже чемних. Тому вожатий повинен мати чарівну силу – вміти налагоджувати контакт. Що може бути кращим для налагодження контакту ніж проведення спільного гуртка? Не тільки для свого загону, звичайно, а по гуртковій годині кожному.

Що в нас тут? Плетіння з бісеру, шашки, ролики, малювання, орігамі, муліне, настільні ігри і журналістика. Правильно, це наша зупинка. Так склалося, що в таборі не тільки діти одного віку, навіть в одному загоні це можуть бути діти з різницею у два-три роки. Тому і подача матеріалу для всіх має бути різна. Адже пояснити щось дитині п’яти років та підлітку одними й тими ж самими словами можна, але одному буде не цікаво чи іншому занадто складно. Що робити? Те, що журналісти вміють найкраще – імпровізувати.

8-4 загони (5-12 років): Тут усе складно просто. Головне встигнути пояснити своїй редакції, що вони журналісти, що вони редакція, що таке редакція, що ми сьогодні фотокореспонденти. Камери і часу друкувати фото в нас немає, але завжди під рукою аркуші, олівці та фломастери. А замість типографських станків, що скріпляють шпальти, вправність рук та скотч. Теми розібрані, композиція обговорені, можна починати роботу.  

Порада для дорослих журналістів від найменших колег: простий олівець чудово замінює чорний фломастер, дрібних деталей краще уникати, а підпис під малюнком краще ставити чітко, щоб головний редактор міг винести вас у інформаційну колонку.

    3-1 загони. (13-16 років): Тут все страшно весело. Редакція вже прагне писати, задача головреда зводиться до того, щоб пояснити різницю між твором на тему та журналістським матеріалом. А потім трошки «половити» свою редакцію на фейках та вмінні з ними працювати. Камери та типографії все ще немає, але олівці і фломастери загубились ще не всі. Працювати можна.

Порада для дорослих журналістів від маленьких колег:

Якщо головний редактор каже, що сьогодні ввечері буде гра на тоталізаторі і про це потрібно написати, потрібно задуматись. Дізнатись, що таке тоталізатор, наскільки це незаконно і не забути, що ми в дитячому таборі. А якщо головною темою пропонується запуск ракети на озері біля міського парку, варто перевірити стан головреда. Все ж таки складна робота, міг трішки перегрітися.

Так чи інакше, але 8 газет за три дні – це вам не жарти. Можливо, хтось би міг сказати, що це несправжня журналістика та несправжні газети, вісім табірних редакцій з вами не погодяться. Так, це не газети з тисячним тиражем, а hand-made з усього, що було під рукою. Та хіба можна назвати несправжньою роботу, від якої у дітей горять очі, а хтось навіть задумується стати журналістом у майбутньому?

 Владислава ХЛЮСТ
Фото автора

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Прогуляємося Ірпенем дистанційно!

  Віртуальна екскурсія містом Ірпінь Ірпінь – українське місто європейського зразка, яке змогло вистояти окупацію російськими солдатами. Хоч на території міста й залишилися частково чи повністю знищені будівлі, але їх потроху лагодять та повертають до початкового стану. Без сумнівів після нашої перемоги місто стане ще кращим та гарнішим ніж було до цього.  Варто відзначити, що до початку повномасштабного вторгнення Ірпінь був відомий своїми мальовничими зеленими парками, сучасною і стильною центральною площею та дуже протяжную набережною. Зараз ми проведемо для читачів віртуальну екскурсію цими (і не тільки) локаціями Ірпеня. Перша зупинка – Парк Незнайка Розпочинаємо ми нашу екскурсію у Парку Незнайка, який колись був відомий під іншою назвою – Парк Перемоги.    На території парку росте багато старих дерев, між якими в'ються вимощені та асфальтові доріжки. Також із цікавинок тут наявний ігровий та спортивний майданчики, декоративний ставок із фонтаном, багато стильн...

Про еволюцію і про позицію

  «Підпільний»  як явище вишуканого  українськогумору     Мовне питання завжди гостро стояло перед українцями. І якщо в житті пересічного громадянина це лише питання, якою мовою просити хліб у магазині, то для публічної людини, що вже зібрала певну аудиторію виступами російською мовою, вибір ускладнюється. «Підпільний стендап», що виник як перша українська стендап-арена як російськомовний «Подпольн ый», всього за рік став українськомовним: кожен автор пише виступи українською, кожен проект «Підпільного» поступово переходить на державну мову, а нові взагалі не мають іншомовного старту. І справа тут не в законах, страху перед штрафами чи примусами, адже основна платформа стендаперів – жива публіка та YouTube . Це свідоме рішення випускати саме українськомовний контент. Думка про це вперше виникла у Сергія Ліпко, стендапера, одного з авторів «Підпільного стендапу» та сценариста «Телебачення Торонто», його підтримав колега по цеху – сценарист «Телебачення Тор...

Тему закрито. Місія виконана

Читаємо фонтан, як відкриту книгу:  слідами наших публікацій, рік четвертий Пані та панове, урочисто повідомляємо: «Фонтан навпроти Університету з’явився». Фонтанно-будівнича епопея розпочалась дуже давно (про це детальніше можна дізнатися у спецвипуску нашої газети за 2018 рік, с.2), тривала довго (спецвипуск за 2019 р., с.2, спецвипуск за 2020 р., с.2). Студенти чекали на свій фонтан, на місця для поцілунків, на місця для відпочинку від важкого освітнього процесу та на фотозону. Але минали дні, ба, роки, ріс бур’ян, з’являлись нові матеріали про «фонтан Шредінгера» для «Ірпінь Time ». Через два роки відбулось неймовірне жовтий екскаватор почав свою роботу (детальніше про кропітку працю екскаватора спецвипуск за 2020 рік). Так на місці фонтану почав з’являтися сквер імені Петра Мельника. Реконструювання скверу на честь одного з найуспішніших і найефективніших ректорів Університету державної фіскальної служби України, ініціював його син, Максим Мельник. Відреставровані лавки,...