Літня школа. Не зовсім школа. Зовсім не школа

 

Редакція на «вісім» з «п’яти»

Що потрібно зробити, щоб стати головредом одразу вісьмох редакцій? Відповідь дуже проста – піти працювати в дитячий табір вожатим.

         

    Лі́то — одна з чотирьох пір року, між весною та осінню, з найвищою середньодобовою температурою повітря. Так нам каже словник, що ж, не будемо з ним сперечатися. Але для студентів літо – це час для пошуку цікавого підробітку. Багато з них обирають саме роботу вожатого. Вбивають одночасно декількох зайців: робота, нові враження і можливість відпочити на морі/в горах/в лісі майже безкоштовно. Тільки мало хто дивиться, що в цьому контракті написано маленькими літерами під зірочкою. Це – робота з дітьми. З великою кількістю дітей. Інколи не дуже слухняних та не дуже чемних. Тому вожатий повинен мати чарівну силу – вміти налагоджувати контакт. Що може бути кращим для налагодження контакту ніж проведення спільного гуртка? Не тільки для свого загону, звичайно, а по гуртковій годині кожному.

Що в нас тут? Плетіння з бісеру, шашки, ролики, малювання, орігамі, муліне, настільні ігри і журналістика. Правильно, це наша зупинка. Так склалося, що в таборі не тільки діти одного віку, навіть в одному загоні це можуть бути діти з різницею у два-три роки. Тому і подача матеріалу для всіх має бути різна. Адже пояснити щось дитині п’яти років та підлітку одними й тими ж самими словами можна, але одному буде не цікаво чи іншому занадто складно. Що робити? Те, що журналісти вміють найкраще – імпровізувати.

8-4 загони (5-12 років): Тут усе складно просто. Головне встигнути пояснити своїй редакції, що вони журналісти, що вони редакція, що таке редакція, що ми сьогодні фотокореспонденти. Камери і часу друкувати фото в нас немає, але завжди під рукою аркуші, олівці та фломастери. А замість типографських станків, що скріпляють шпальти, вправність рук та скотч. Теми розібрані, композиція обговорені, можна починати роботу.  

Порада для дорослих журналістів від найменших колег: простий олівець чудово замінює чорний фломастер, дрібних деталей краще уникати, а підпис під малюнком краще ставити чітко, щоб головний редактор міг винести вас у інформаційну колонку.

    3-1 загони. (13-16 років): Тут все страшно весело. Редакція вже прагне писати, задача головреда зводиться до того, щоб пояснити різницю між твором на тему та журналістським матеріалом. А потім трошки «половити» свою редакцію на фейках та вмінні з ними працювати. Камери та типографії все ще немає, але олівці і фломастери загубились ще не всі. Працювати можна.

Порада для дорослих журналістів від маленьких колег:

Якщо головний редактор каже, що сьогодні ввечері буде гра на тоталізаторі і про це потрібно написати, потрібно задуматись. Дізнатись, що таке тоталізатор, наскільки це незаконно і не забути, що ми в дитячому таборі. А якщо головною темою пропонується запуск ракети на озері біля міського парку, варто перевірити стан головреда. Все ж таки складна робота, міг трішки перегрітися.

Так чи інакше, але 8 газет за три дні – це вам не жарти. Можливо, хтось би міг сказати, що це несправжня журналістика та несправжні газети, вісім табірних редакцій з вами не погодяться. Так, це не газети з тисячним тиражем, а hand-made з усього, що було під рукою. Та хіба можна назвати несправжньою роботу, від якої у дітей горять очі, а хтось навіть задумується стати журналістом у майбутньому?

 Владислава ХЛЮСТ
Фото автора