Перейти до основного вмісту

Публікації

Коли є, що сказати

       Закохана в солов'їну      Окрім того, що згадала як же сильно я люблю писати, все більше усвідомлюю наскільки  кайфую від української мови.      Від тієї автентично-сучасної, з усіма її авдиторіями, мітами, иріями та проєктами. З бігунками, депутатками та членкинями. З суржованими слівцями, діалектними говІрками і сленговими словечками.      Мову живу, не схожу на інші. Мову, яку перекочуєш на язиці, смакуєш, насолоджуєшся. Мову, в якій є "затишок", "навзаєм", "кохання", "скриня", "філіжанка". З твердими "ч" та "ш". З "г" та "ґ".  Мову, з характером осені: м'яку, низьку в мовленні, високу в співах, теплу, шепітливу, тендітну і рішучу водночас. З її незкінченними синонімами, варіаціями та грою.     Люблю писати українською. Читати українською. Спілкуватися українською. Люблю здивування людей, котрі чули мене лише в робочо-російськомовній атмосфері, коли чують від мене українську. Вон...

Покоління Z. Відкрита дискусія

  «Ти маєш бути саме тим,  ким хочеш бути ТИ,  а не тим, ким скажуть ІНШІ» — Чому ти такий сумний? «Ви руйнуєте економіку, Земля потопає у людському смітті, діри в озоновому шарі, глобальне потепління, зміна кліматичних умов, потрібно працювати до смерті щоб виправити ситуацію» — Це усе через ваші телефони.        Покоління Z — перше покоління, що народилося в період повної диджиталізації. Перше покоління, що має постійний необмежений доступ до будь-якої інформації. Покоління, для якого гаджети, —невід’ємна частина життя. Хтось називає їх «прогнилою молоддю», інші — надією людства.      У питанні «хороший» чи «поганий», особливо, коли це стосується цілого покоління, об’єктивності бути не може. Але часи, в які народжується людина, таки великою мірою впливають на формування її свідомості.      Інші пріоритети. Це те, чим відрізняється сучасна молодь. Тепер, окрема особистість, зі своїм конкретним набором якостей с...

З перших уст. Гіркі спогади

«Хто, як не ми?» Вибух на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався о 1-й годині в ніч на 26 квітня 1986 року. Подія, інтерес до якої не відпускає вже протягом багатьох десятків років – і українців, і європейців. Подія, про яку знято фільми, написано багато книг і статей, було багато дискусій на сторінках ЗМІ, на телебаченні. Попри це залишається багато нез’ясованих питань. Я поспілкувалася зі своїм дідусем, Іваном Івашиною, який мав безпосередньо відношення до трагедії. Як це було? «Усе сталося 26 квітня, і, звісно, ніхто не знав про це. Я працював на АТП 13250 (автотранспортне підприємство) на «Татрі» (вантажівка). Жили собі спокійно, 1 травня ще, за щорічною традицією пішли з лозунгами «Мир! Труд! Май» на демонстрацію. І в ніч на 2 травня, по тривозі, о четвертій ранку підняли і сказали їхати, не знали навіть куди. Тоді ж ні GPS, нічого не було. Коли приїхали, керівництво наказало возити пісок, гасили пожежу всіма силами. Нічого не виходило, згодом привезли свинець під...

Молодь, яка змінює життєвий простір і бере на себе відповідальність

     Перший Національний студентський форум: Освіта. Лідерство. Відповідальність     У епоху діджиталізації та життя онлайн ідея збору студентського активу з усіх куточків України звучить як утопія. Але студенти – ще ті руйнівники міфів, тому з ініціативи Міністерства освіти і науки України, за сприяння Міністерства фінансів та міністерства освіти і науки України, Київської обласної державної адміністрації, Університету ДФС України та міської ради Ірпеня 19-21 серпня на базі Університету зібралися майже 200 представників органів студентського самоврядування з різних вишів України: медичних, економічних, юридичних, педагогічних на Національний студентський форум «Освіта, лідерство, відповідальність». Спікери, бізнесмени, лідери думок, ректори провідних ЗВО, представники міністерств запрошували на ранкові кави, майстер-класи та просто до спілкування, генерації й обговорення ідей. Студенти отримали унікальну можливість знайомства з тими, хто ризикнув спробувати і д...

Перший млинець, але не грудкою!

12-14 липня в Університеті ДФС України працювала перша Літня школа журналістики. Це були три неймовірні дні! Дні, які об’єднали майже три десятки захоплених людей – журналістикою, пошуком нової інформації, та й загалом життям.  Старшокласники Ірпінського регіону, студенти (команда із 24 допитливих і активних, хто не злякався липневої спеки), співробітники Університету державної фіскальної служби України говорили про захопливий світ медіа, про секрети журналістської професії. Говорили всерйоз і жартома, у форматі гри й пізнавальної подорожі. Працювали за Регламентом, але дозволяли собі відступати від правил. Були відкритими і чесними, бачилися вперше, але почувалися командою! Вирізнялися з-поміж гамірного натовпу в коридорах вишу яскравими бейджами і впевненістю. Чого було достатньо протягом цих днів – це емоції, гарний настрій, інсайти й інсайди, контент і контекст – і це все, як переконалися, таки має значення! І так – журналісти важливі! Якщо слухачі Літньої школи і не станут...

Літня школа журналістики – це не зовсім і школа

Коли я в перше почула про цю школу, на думку од разу спало, що буде якась нудна теорія, нецікаві викладачі, які просто беземоційно розповідатимуть незрозумілий матеріал . Д умала, що ми будемо сидіти , як у школі , на незручних сцільцях. Але коли я зайшла в аудиторію, трохи здивувалася . М ені навіть спало на думку, що я переплутала кабінети. Посередині кабінету стояв незвичної форми стіл, на кожному місці стояла пляшка води і стаканчик, у кожного був свій мікрофон. Ми наче сиділи у парламенті. На початку роботи в сім учасникам роздали бейджики, блокнот і ручку, регламент роботи Літньої школи журналістики і пам'ятку щодо підготовки відеоматеріалів . Після представлення учасників нам оригінально пояснювали, хто такий журналіст і характеризували різні медіа професії. Розповідали це , використовуючи сітку професій і лаконічні наклейками з і стислим їх описом. Було дуже багато незнайомих і дивних назв, але викладачі доволі просто розповідали про кож ну, наводячи переконл...

Літо. Спека. Журналістика

Літня школа журналістики – найкращий варіант для початківців цієї справи. Три дні курсу насичені різноманітними емоціями, яскравими враженнями, корисним досвідом й інформацією. З першого дня учасники занурилися в робочу атмосферу, насамперед завдяки аудиторії, яка стала початком їхньої триденної пригоди. Юні журналісти дізналися про відмінності професій, пов'язаних із журналістикою. У процесі гри зрозуміли, що слід робити для точної і якісної передачі інформації. Відвідали телеканал «Погляд», побачили роботу телебачення зсередини. Деякі учасники прокоментували на камеру свої очікування від Літньої школи й перші враження. Цей матеріал потрапить у випуск новин інформаційної агенції «Погляд». Другий день став ще більш цікавим. Ми відвідали Громадське радіо. Історії неймовірного журналіста і радіоведучого Куликова Андрія Вікторовича змусила гостей затамувати подих. Третій день стане небажаним закінченням курсу Літньої школи журналістики. Але сертифікат, який засвідчить участь...

Літня школа журналістики – на «Громадському радіо»

Екскурсія на Громадське радіо у м. Києві стала цікавим продовженням роботи Літньої школи журналістики. Ми дізналися багато цікавого й несподіваного про робочі будні радіожурналістів. Серед неймовірного – знайомство й спілкування з відомим українським журналістом Андрієм Куликовим. Він розповів нам про професію журналіста та цікаву історію створення Громадського радіо. Особливо вразила його розповідь про підготовку репортажу в екстремальній ситуації з м. Харків у 2014 р. Тепер у кожного зі слухачів Літньої школи журналістики є фото з А. Куликовим на згадку про цю подію. Анатолій Одинець,   слухач Літньої школи журналістики

Слухайте! Думайте!

Яким радіостанціям українці надають перевагу? Відповідь вас не здивує – Хіт FM, «Люкс FM»  та  Radio Roks . Про перші дві чув, напевно що, кожен. Розважальні програми, розраховані на пересічного, заклопотаного буденністю слухача. Не більше. «Слухайте. Думайте».   Саме такий слоган обрала незалежна радіостанція «Громадське радіо». Одне з небагатьох радіо, серед інтересів якого – не вигода. Це радіо, яке не буде передавати комусь привіт або вітати з річницею весілля. Це про думку, яка не змішана з інтересами влади. Про повну свободу слова. Це можливість почути те, що не пошматовано цензурою. І заклик до обмірковування, формування власної точки зору. Чому ж більшості бракує бажання бути обізнаним у тому, що насправді відбувається тут і зараз? Можливо, час спробувати перемкнути хвилю? Валерія Судак, слухачка Літньої школи журналістики

Подорож машиною часу, або Династії радіожурналістів бути?

Часто можна почути, що потрапити у минуле – неможливо. Однак сьогодні трапилося диво, і мені це вдалося. Я потрапила у дитинство, де моя мама, Ніна Герасименко, тривалий час працювала на Українському радіо, була ве дучою художніх програм « Літературне читання » , « Сторінки світової класики » та ін ших , що з вучал и в ефірі Першого каналу. В она часто брала мене з собою на роботу – на радіо. Аліна Акуленко, Катерина Зайцева, Марина Муляр – їхні голоси відомі всій країні, а для мене , малої , це були просто мамині колеги. Коли я написала свій перший твір – « Павучок і Метелик », Катя Зайцева брала в мене інтерв'ю для програм и « Школяд а» .  Тож сьогодні була чудова нагода відновити у пам'яті ті моменти, які, здавалося б, поринули у забуття. На екскурсії розповідали про зведення споруди Держтелерадіо, про сворення Суспільного мовлення; показували приміщення, де проводять прямі ефіри, кімнати, де досвідчені оператори, так би мовити , « зводять п р ограми ». Легенд...