Перейти до основного вмісту

Перший млинець, але не грудкою!

12-14 липня в Університеті ДФС України працювала перша Літня школа журналістики. Це були три неймовірні дні! Дні, які об’єднали майже три десятки захоплених людей – журналістикою, пошуком нової інформації, та й загалом життям. 

Старшокласники Ірпінського регіону, студенти (команда із 24 допитливих і активних, хто не злякався липневої спеки), співробітники Університету державної фіскальної служби України говорили про захопливий світ медіа, про секрети журналістської професії. Говорили всерйоз і жартома, у форматі гри й пізнавальної подорожі. Працювали за Регламентом, але дозволяли собі відступати від правил. Були відкритими і чесними, бачилися вперше, але почувалися командою! Вирізнялися з-поміж гамірного натовпу в коридорах вишу яскравими бейджами і впевненістю.

Чого було достатньо протягом цих днів – це емоції, гарний настрій, інсайти й інсайди, контент і контекст – і це все, як переконалися, таки має значення!

І так – журналісти важливі! Якщо слухачі Літньої школи і не стануть медійниками, то принаймні матимуть непогане уявлення про журналістську «кухню»: чим живе телебачення, чим вирізняється радіо, як робиться газета, як проводяться журналістські дослідження й розслідування. Розумітимуть і поважатиму працю людей – представників не одного десятка медіапрофесій, які впливають на все, що відбувається в суспільстві. Про це й багато іншого говорили в аудиторії і «в полі» – в інформаційній агенції «Погляд», на Громадському радіо на Хрещатику, 26 у Києві – з легендарним Андрієм Куликовим, з активістами громадського руху «Чесно». Вдячні всім стейкхолдерам за те, що були з нами!

У моєму житті теж дещо протягом цих днів сталося вперше – чого варта лише імпровізована лекція для слухачів Школи в робочому кабінеті Андрія Куликова, або бінарна лекція з випускницею спеціальності «Журналістика» 2021 року Ольгою Кацан – коли перехоплювали один в одної «мікрофон», розуміючи партнера без слів!

Дорогі наші слухачі, ви круті! Ви надихаєте і мотивуєте! У вас велике майбутнє і можливості вибору: професії, вишу, дороги в житті! Та є речі, які допомагатимуть в усіх ситуаціях: повага до людини і факту, робота над собою, своїм словником і любов до життя. Це ми й намагалися вам донести – прямо й опосередковано: словом, жестом, інтонацією, вчинком. Сподіваємося, ви почули, правильно зрозуміли і дещо навіть занотували!

Вдячні за цей досвід, будемо раді наступним зустрічам!

Наталія Зикун, докт. наук із соц. комунікацій,

 проф., завідувач кафедри журналістики, 

укр. словесності та культури 

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Прогуляємося Ірпенем дистанційно!

  Віртуальна екскурсія містом Ірпінь Ірпінь – українське місто європейського зразка, яке змогло вистояти окупацію російськими солдатами. Хоч на території міста й залишилися частково чи повністю знищені будівлі, але їх потроху лагодять та повертають до початкового стану. Без сумнівів після нашої перемоги місто стане ще кращим та гарнішим ніж було до цього.  Варто відзначити, що до початку повномасштабного вторгнення Ірпінь був відомий своїми мальовничими зеленими парками, сучасною і стильною центральною площею та дуже протяжную набережною. Зараз ми проведемо для читачів віртуальну екскурсію цими (і не тільки) локаціями Ірпеня. Перша зупинка – Парк Незнайка Розпочинаємо ми нашу екскурсію у Парку Незнайка, який колись був відомий під іншою назвою – Парк Перемоги.    На території парку росте багато старих дерев, між якими в'ються вимощені та асфальтові доріжки. Також із цікавинок тут наявний ігровий та спортивний майданчики, декоративний ставок із фонтаном, багато стильн...

Роздуми з Ірпеня

    Нехай побудуть молодими «Світ ловив мене, та не впіймав», - понад сто років тому говорив Григорій Сковорода. Але за цю понад сотню років інтеграції, модифікації та самоідентифікації України змінився не лише світ, а й людина, звісно і молодь. За тридцять років незалежності нашої держави зросло нове покоління, покоління Z . Сміливе, рішуче, безстрашне. З надзвичайними мріями, з неймовірними цілями і невичерпною енергією . Молодь, яка точно знає, чого прагне, яким бачить своє майбутнє. Молодь, яка висловлює креативні, подеколи епатажні думки; яка знаходить власні способи відкрити світ, а для світу – себе; яка не боїться поразок, проходить як не в двері, то крізь стіни на шляху до мрії; яка генерує ідеї, користується всіма можливими (і неможливими) ресурсами. Молодь, що прагне знати, вміти, творити, не просто бути, але жити. Дихати вільно, на повні легені. Молодь, яка бачила шлях України до незалежності і яка понад усе прагне власної незалежності: ментальної, моральної, ...

Про еволюцію і про позицію

  «Підпільний»  як явище вишуканого  українськогумору     Мовне питання завжди гостро стояло перед українцями. І якщо в житті пересічного громадянина це лише питання, якою мовою просити хліб у магазині, то для публічної людини, що вже зібрала певну аудиторію виступами російською мовою, вибір ускладнюється. «Підпільний стендап», що виник як перша українська стендап-арена як російськомовний «Подпольн ый», всього за рік став українськомовним: кожен автор пише виступи українською, кожен проект «Підпільного» поступово переходить на державну мову, а нові взагалі не мають іншомовного старту. І справа тут не в законах, страху перед штрафами чи примусами, адже основна платформа стендаперів – жива публіка та YouTube . Це свідоме рішення випускати саме українськомовний контент. Думка про це вперше виникла у Сергія Ліпко, стендапера, одного з авторів «Підпільного стендапу» та сценариста «Телебачення Торонто», його підтримав колега по цеху – сценарист «Телебачення Тор...