Перейти до основного вмісту

Подорож машиною часу, або Династії радіожурналістів бути?

Часто можна почути, що потрапити у минуле – неможливо. Однак сьогодні трапилося диво, і мені це вдалося. Я потрапила у дитинство, де моя мама, Ніна Герасименко, тривалий час працювала на Українському радіо, була ведучою художніх програм «Літературне читання», «Сторінки світової класики» та інших, що звучали в ефірі Першого каналу. Вона часто брала мене з собою на роботу – на радіо. Аліна Акуленко, Катерина Зайцева, Марина Муляр – їхні голоси відомі всій країні, а для мене, малої, це були просто мамині колеги. Коли я написала свій перший твір – «Павучок і Метелик», Катя Зайцева брала в мене інтерв'ю для програми «Школяда». 

Тож сьогодні була чудова нагода відновити у пам'яті ті моменти, які, здавалося б, поринули у забуття. На екскурсії розповідали про зведення споруди Держтелерадіо, про сворення Суспільного мовлення; показували приміщення, де проводять прямі ефіри, кімнати, де досвідчені оператори, так би мовити, «зводять програми». Легендарний Андрій Куликов розповідав багато цікавих історій зі свого професійного життя, пояснив важливість часу для журналістів.

Скажу чесно: вражає і хочеться повернутися знову. Недарма ж нас називали «колегами».

Соломія Александрова,

слухачка Літньої школи журналістики


Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Прогуляємося Ірпенем дистанційно!

  Віртуальна екскурсія містом Ірпінь Ірпінь – українське місто європейського зразка, яке змогло вистояти окупацію російськими солдатами. Хоч на території міста й залишилися частково чи повністю знищені будівлі, але їх потроху лагодять та повертають до початкового стану. Без сумнівів після нашої перемоги місто стане ще кращим та гарнішим ніж було до цього.  Варто відзначити, що до початку повномасштабного вторгнення Ірпінь був відомий своїми мальовничими зеленими парками, сучасною і стильною центральною площею та дуже протяжную набережною. Зараз ми проведемо для читачів віртуальну екскурсію цими (і не тільки) локаціями Ірпеня. Перша зупинка – Парк Незнайка Розпочинаємо ми нашу екскурсію у Парку Незнайка, який колись був відомий під іншою назвою – Парк Перемоги.    На території парку росте багато старих дерев, між якими в'ються вимощені та асфальтові доріжки. Також із цікавинок тут наявний ігровий та спортивний майданчики, декоративний ставок із фонтаном, багато стильн...
Дописати коментар
Докладніше

Роздуми з Ірпеня

    Нехай побудуть молодими «Світ ловив мене, та не впіймав», - понад сто років тому говорив Григорій Сковорода. Але за цю понад сотню років інтеграції, модифікації та самоідентифікації України змінився не лише світ, а й людина, звісно і молодь. За тридцять років незалежності нашої держави зросло нове покоління, покоління Z . Сміливе, рішуче, безстрашне. З надзвичайними мріями, з неймовірними цілями і невичерпною енергією . Молодь, яка точно знає, чого прагне, яким бачить своє майбутнє. Молодь, яка висловлює креативні, подеколи епатажні думки; яка знаходить власні способи відкрити світ, а для світу – себе; яка не боїться поразок, проходить як не в двері, то крізь стіни на шляху до мрії; яка генерує ідеї, користується всіма можливими (і неможливими) ресурсами. Молодь, що прагне знати, вміти, творити, не просто бути, але жити. Дихати вільно, на повні легені. Молодь, яка бачила шлях України до незалежності і яка понад усе прагне власної незалежності: ментальної, моральної, ...
Дописати коментар
Докладніше

Про еволюцію і про позицію

  «Підпільний»  як явище вишуканого  українськогумору     Мовне питання завжди гостро стояло перед українцями. І якщо в житті пересічного громадянина це лише питання, якою мовою просити хліб у магазині, то для публічної людини, що вже зібрала певну аудиторію виступами російською мовою, вибір ускладнюється. «Підпільний стендап», що виник як перша українська стендап-арена як російськомовний «Подпольн ый», всього за рік став українськомовним: кожен автор пише виступи українською, кожен проект «Підпільного» поступово переходить на державну мову, а нові взагалі не мають іншомовного старту. І справа тут не в законах, страху перед штрафами чи примусами, адже основна платформа стендаперів – жива публіка та YouTube . Це свідоме рішення випускати саме українськомовний контент. Думка про це вперше виникла у Сергія Ліпко, стендапера, одного з авторів «Підпільного стендапу» та сценариста «Телебачення Торонто», його підтримав колега по цеху – сценарист «Телебачення Тор...
Дописати коментар
Докладніше