Часто можна почути, що потрапити у минуле – неможливо. Однак сьогодні трапилося
диво, і мені
це вдалося. Я потрапила у дитинство, де моя мама, Ніна Герасименко, тривалий час працювала на Українському радіо, була
ведучою художніх програм «Літературне читання», «Сторінки
світової класики» та
інших, що звучали в ефірі Першого каналу. Вона часто брала мене з собою на роботу –
на радіо. Аліна Акуленко, Катерина Зайцева, Марина Муляр – їхні голоси відомі
всій країні, а для мене,
малої, це
були просто мамині колеги. Коли я написала свій перший твір – «Павучок і Метелик», Катя Зайцева брала в мене інтерв'ю для програми «Школяда».
Тож сьогодні була чудова нагода відновити
у пам'яті ті моменти, які, здавалося б, поринули у забуття. На екскурсії
розповідали про зведення споруди Держтелерадіо, про сворення Суспільного
мовлення; показували приміщення, де проводять прямі ефіри, кімнати, де
досвідчені оператори, так би мовити, «зводять програми». Легендарний Андрій Куликов розповідав багато
цікавих історій зі свого професійного життя, пояснив важливість часу для
журналістів.
Скажу чесно: вражає і хочеться повернутися
знову. Недарма ж нас
називали «колегами».
Соломія Александрова,
слухачка Літньої школи журналістики
Коментарі
Дописати коментар