Перейти до основного вмісту

Vox populi. Наше опитування


Дистанційні проблеми та очна ставка

Дистанційне навчання зачепило всіх студентів, без винятку. Для когось це стало неприємною зміною, а для когось – звичним способом життя. Українські спудеї більшою чи меншою мірою на дистанційному навчанні з 12 березня 2019 року. Які ж основні проблеми? Чи відчули переваги? Ми поспілкувалися зі студентами різних ЗВО України та Європи і поставили їм одні й ті ж самі питання. Так, висновки робити вам. Кожен формує свій досвід, відшукує найкращі рецепти. А тут – матеріал для обдумування.

1. Легше навчатися дистанційно чи оффлайн?

«Дистанційно навчатись легше, навіть якщо викладачі погано розбираються з девайсами для підключення. Ти вдома, можеш сісти, як тобі зручно, а в аудиторіях то холодно, то жарко, то парти жахливі. Мені подобається вчитися вдома, мені комфортніше» (с) Віктор, 18 років, Одеський національний університет ім. І. Мечникова, ф-т математики, фізики та інформаційних технологій, 2 курс.

«Легше оффлайн. Коли сидиш вдома, складно змусити себе навчатися. Мені потрібно міняти оточення, щоб концентруватися на навчанні, а на дистанційці це зробити складніше. Бажання вчитися, коли сидиш у ліжку, якось не виникає» (с) Денис, 19 років, Приекулі, Латвія, Відземський університет прикладних наук, ф-т інженерних наук, ІТ, 1 курс.

«Оффлайн легше. Людина – істота соціальна, складно сидіти в чотирьох стінах без живого спілкування. Тим паче, моя спеціалізація пов’язана з комп’ютерами, сидіти 5 годин на лекціях, а потім ще 5 виконувати різноманітні практичні завдання дуже складно. Очам і спині кінець. Крім звичайних, повсякденних проблем, додаються неприємності, на які раніше навіть уваги не звертав, а тепер від них залежить твоя успішність: поганий інтернет, говорять люди в кімнаті, проблеми з мікрофоном або камерою» (с) Єлизавета, 17 років, Харків, Українська інженерно-педагогічна академія, ф-т інноваційних технологій, 2 курс.

«Оффлайн. Під час дистанційного навчання виникають проблеми з прослуховуванням лекцій, якщо не вистачає якоїсь техніки. Величезні обсяги домашнього завдання, для першого курсу – це складно» (с) Дар’я, 17 років, Херсонський аграрно-економічний університет, ф-т економіки, обліку й оподаткування, 1 курс.

«Для мене легше вчитися дистанційно. Мені важко сидіти на одному місці, хоча нам роблять перерву серед пари. На дистанційному навчанні легше поєднувати роботу з навчанням» (с) Ксенія, 18 років, Польща, Вища школа косметики і наук здоров’я в Лодзі, 3 курс.


2. Наскільки твоя спеціальність підходить для дистанційного навчання?
«Моя спеціальність пов’язана з комп’ютерами, тому мені здається, що проблем просто виникнути не може. Нам і так треба виконувати багато роботи в комп’ютері» (с) Віктор
«На щастя, навіть якщо мій університет перейде на дистанційне навчання, у мене не буде перешкод, адже я вчуся на курсі інформаційних технологій – моя спеціальність немов була створена для дистанційного навчання. До того ж, мій університет використовує виключно онлайнінструментарій для зв'язку викладачів і студентів, а також для поширення останньої інформації та навчальних матеріалів» (с) Денис
«Усе цілком підходить. Ми ж комп'ютерники, Дистанційка – для нас не проблема» (с) Єлизавета
«Мені здається, що будь-яка спеціальність для дистанційного навчання не підходить. Неважливо, фінансисти, медики чи ще хтось» (с) Дар’я
«За моєю спеціальністю майже неможливо навчатись дистанційно, косметологи мусять постійно практикуватись. Навіть коли був дуже жорсткий карантин, ми приходили на практичні заняття» (с) Ксенія
3. За дистанційним навчанням майбутнє?
«Так! Хоч і не для всіх спеціальностей, звичайно, але для нашого факультету – тільки так» (с) Віктор
«Можливо, але повний потенціал дистанційки може бути реалізований лише за однакового технічного забезпечення всіх студентів і викладачів. Також необхідно переробити систему освіти, оскільки сучасні методи не адаптовані для дистанційного навчання, і їх застосування дає навіть негативний ефект – студенти не вбирають знання і втрачають мотивацію вчитися» (с) Денис
«Можливо, якщо у всіх будуть нормальні і комфортні умови вдома. Але очне навчання нічим не замінити. Мені здається, якщо дитину посадити з першого класу на дистанційне навчання, вона буде соціально нерозвинена і в подальшому буде зазнавати труднощів у пошуку роботи або стосунків» (с) Єлизавета
«У дистанційного навчання майбутнього немає. Адже під час дистанційки є більше можливостей щось недовчити і списати, не прийти на пару, не слухати лекцію, а робити якісь свої справи. Тому і потрібне навчання в аудиторіях» (с) Дар’я
«Мені подобається дистанційне навчання, з одним але – практичні заняття повинні бути в університеті» (с) Ксенія

4. Яку пораду ти зараз можеш дати собі на початку навчання?
«Подумати над тим ВНЗ, у який краще вступати» (с) Віктор, досвід навчання: 1 навчальний рік.
«Я б порадив бути впевненішим у собі і своїй точці зору, не дуже сильно обмірковувати кожну деталь, а також навчитися працювати швидше» (с) Денис, досвід навчання: 10 днів.
«Не сидіти всі п'ять годин біля монітора. Навіть якщо щось пропустиш – нічого страшного. Усі матеріали повинні бути на сайті університету. Частіше знаходити можливість гуляти і не «зростатися» з комп'ютером» (с) Єлизавета, досвід навчання: 1 навчальний рік.
«Менше соромитися, більше спілкуватися з одногрупниками та викладачами, адже інколи мені було ніяково відповідати на запитання викладачів» (с) Дар’я, досвід навчання: 10 днів.
«Менше хвилюватися й уважно слухати викладачів» (с) Ксенія, досвід навчання: 2 навчальних роки.

Владислава ХЛЮСТ



Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Прогуляємося Ірпенем дистанційно!

  Віртуальна екскурсія містом Ірпінь Ірпінь – українське місто європейського зразка, яке змогло вистояти окупацію російськими солдатами. Хоч на території міста й залишилися частково чи повністю знищені будівлі, але їх потроху лагодять та повертають до початкового стану. Без сумнівів після нашої перемоги місто стане ще кращим та гарнішим ніж було до цього.  Варто відзначити, що до початку повномасштабного вторгнення Ірпінь був відомий своїми мальовничими зеленими парками, сучасною і стильною центральною площею та дуже протяжную набережною. Зараз ми проведемо для читачів віртуальну екскурсію цими (і не тільки) локаціями Ірпеня. Перша зупинка – Парк Незнайка Розпочинаємо ми нашу екскурсію у Парку Незнайка, який колись був відомий під іншою назвою – Парк Перемоги.    На території парку росте багато старих дерев, між якими в'ються вимощені та асфальтові доріжки. Також із цікавинок тут наявний ігровий та спортивний майданчики, декоративний ставок із фонтаном, багато стильних ліхтарів, ла

Прогулянка містом-героєм Бучею

  Погляд на Бучу очима мешканця Буча стала відома на увесь світ, нажаль, лише з найгіршого приводу — війни. Бучанська громада зазнала страшних катувань та ще більших втрат. Багато місцевих покинуло рідні домівки під час навали рашистів. Але це не зупинило бучанцям повернутися назад, коли їх рідне місто звільнили наші доблесні воїни. Бо Буча — це не лише біль у серці України та усього світу. Буча — це рідний край багатьох добрих та відомих людей, який і до війни привертав увагу українців своєю красою, теплотою та цікавими місцями. Ми і Вам хочемо розповісти про найцікавіші та найісторичніші місця цього чудового міста, аби й ви знали, що ще в собі тримає Буча крім горя від втрати своїх мешканців. Наша перша зупинка — міська рада. Бучанська міська рада Почнемо розповідь про Бучу з її назви. Чому саме Буча? І який сенс криється у цьому химерному слові? Насправді є кілька «легенд» про походження цієї назви. Як відомо з історії, селище зі своєю сучасною назвою виникло під час будівництва

#ЗОСя_2020. Моє друге знайомство зі Степаном: віртуальне

Ми знайомилися двічі. Обидва рази – заочно. Спершу він був для мене легендою, а завдяки ЗОСі втілився у реальний об’єкт, який хочеться побачити. «Це ж Лис Степан!», – вигукнула я одразу, коли ми на моніторі комп’ютера побачили фото славутицького муралу. І я одразу поринула спогадами в шкільні роки. Про цю маленьку й розумну тваринку дізналася від свого дядька Євгена, який працював інженером у компанії « Novarka ». Він дуже часто їздив на об’єкт у місто Прип’ять, аби спроєктувати новий чорнобильський саркофаг. Там і познайомився з рудим красунчиком Семеном, що став другом для багатьох – не людиною, лисом. Дядько розповідав, що звичайна, але водночас дуже розумна тваринка жила у зоні відчуження. Лис приходив до пункту пропуску в місто Прип’ять, де його підкормлювали дядькові співробітники. Бувало, що приходив до їдальні компанії « Novarka » і забирав м'ясо, кісточки, макарони у котів : завжди боровся з ними за їжу. Семена годували з рук. Він не боявся людей, не тікав. Знаходивс