Перейти до основного вмісту

Це моя країна. Це наша історія

 

Бліндаж, у якому я плакала

    24 серпня Україна святкувала тридцять років відновлення незалежності. Локації святкування і кожного були свої, благо пропозицій – на будь-який смак і настрій.

    Мене чекала подруга і станція метро «Арсенальна». Плани були грандіозні: погуляти, подивитись на щасливі обличчя людей та порахувати прапори України. Так, прогулюючись, ми дійшли до монументу Батьківщини-Матері і наші журналістські допитливі голови запримітили вивіску музею, у якому ще не були.

    Музей створення української нації. Трішки поблукали, але все ж знайшли вхід. Непримітні двері, біля яких, несподівано, мішок кави. Але то не реклама якоїсь кав’ярні. Про Юрія Кульчицького чули? Ну, той, що пробрався через османську облогу Відня і зміг покликати на допомогу? Ну, йому ще потім триста мішків кави віддали як нагороду. Як це – до чого Кульчицький і історія України? Він був із Львівської області. Правда, до чого там той мішок кави ми зрозуміли, лише виходячи з музею. Тому про це потім.


Музей зустрічає стійкою з квитками, сувенірною крамницею та турнікетами. Квитки куплені, штрих-коди відскановані, можна вирушати у мандрівку історією. Прямуємо за підсвіченими вказівниками і натикаємось на величезну свічку. Виявляється, свічку вагою майже 400 кілограмів виготовили зі справжнього бджолиного воску, що звозили з усіх куточків України. А візерунки на ній відсилаються до трипільської культури, до візерунків на глиняному посуді цієї доби.

   Крок у часі – і ми вже бачимо хрещення княгині Ольги. Так-так, княгиня Ольга була християнкою, яку похрестили у Візантії. Біля Ольги навіть можна постояти і порівняти, чи одного ви зросту. Фігури дуже реалістичні, навіть трішки моторошно. А ось далі уже діорама хрещення Русі. Князь Володимир і люди у Дніпрі. Гарно, символічно із колонок чується гомін натовпу та ніби княжі викрики.


Ще крок. Козаки. Хочете селфі з Дмитром Байдою-Вишневецьким? А виставку козацького озброєння? Може, заглянути в очі Богдану Хмельницькому? Чи присісти біля Сагайдачного? Козаки також шумлять, але час плине, історія змінюється. О, Кульчицький з кавою. Пам’ятаєте, біля входу мішок? Ага, він саме звідси. 

   Перехід у нову історію символічно супроводжується Григорієм Сковородою, Тарасом Шевченком, Лесею Українкою та Іваном Котляревським, що сидять за столом і над чимось дуже активно думають. Тут же зустрічаємо їх. Рушники, величезна кількість вишитих рушників з традиційними візерунками кожної області України. Ідемо шукати маленькі батьківщини, порівнюємо кольори різних рушників.

   Ще крок – і бачимо Степана Бандеру та Романа Шухевича, сидять за спільним столом, про щось говорять, напевно. 

    Друга світова, солдатські уніформи, навіть ту саму королеву Бранденбурзької брами з прапорцями, що регулювали рух радянських військ на вході в Берлін. 

 Дев’яності. Відновлення незалежності України. Кравчук, Чорновіл, можна роздивитися кожну зморшку і прочитати найцікавіші виноски з біографії. 

    Російсько-Українська війна. Телефони були заховані далеко в кишеню, тут хотілося відчути кожну дрібничку, продивитися на побутові речі, прочитати підписи на прапорах. Тут навіть говорити не хотілось. Голова йде обертом, навіть здається, що чуєш голоси. Не здається. У рядок на поличці стоять польові телефони. Треба лише наважитись підняти слухавку. Дарма я те зробила. По щоках потекли сльози. Було дуже дивно так нишком підслуховувати чужу розмову і стояти посеред бліндажа. Плакати.

«– Привіт. Як ти там?

   – У мене все добре, не хвилюйся. Скажи краще як твої справи, як там вдома? 

– Нормально. Все нормально.

– А малі як?

– Сумують…» 

Владислава ХЛЮСТ



Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Прогуляємося Ірпенем дистанційно!

  Віртуальна екскурсія містом Ірпінь Ірпінь – українське місто європейського зразка, яке змогло вистояти окупацію російськими солдатами. Хоч на території міста й залишилися частково чи повністю знищені будівлі, але їх потроху лагодять та повертають до початкового стану. Без сумнівів після нашої перемоги місто стане ще кращим та гарнішим ніж було до цього.  Варто відзначити, що до початку повномасштабного вторгнення Ірпінь був відомий своїми мальовничими зеленими парками, сучасною і стильною центральною площею та дуже протяжную набережною. Зараз ми проведемо для читачів віртуальну екскурсію цими (і не тільки) локаціями Ірпеня. Перша зупинка – Парк Незнайка Розпочинаємо ми нашу екскурсію у Парку Незнайка, який колись був відомий під іншою назвою – Парк Перемоги.    На території парку росте багато старих дерев, між якими в'ються вимощені та асфальтові доріжки. Також із цікавинок тут наявний ігровий та спортивний майданчики, декоративний ставок із фонтаном, багато стильн...

Про еволюцію і про позицію

  «Підпільний»  як явище вишуканого  українськогумору     Мовне питання завжди гостро стояло перед українцями. І якщо в житті пересічного громадянина це лише питання, якою мовою просити хліб у магазині, то для публічної людини, що вже зібрала певну аудиторію виступами російською мовою, вибір ускладнюється. «Підпільний стендап», що виник як перша українська стендап-арена як російськомовний «Подпольн ый», всього за рік став українськомовним: кожен автор пише виступи українською, кожен проект «Підпільного» поступово переходить на державну мову, а нові взагалі не мають іншомовного старту. І справа тут не в законах, страху перед штрафами чи примусами, адже основна платформа стендаперів – жива публіка та YouTube . Це свідоме рішення випускати саме українськомовний контент. Думка про це вперше виникла у Сергія Ліпко, стендапера, одного з авторів «Підпільного стендапу» та сценариста «Телебачення Торонто», його підтримав колега по цеху – сценарист «Телебачення Тор...

Тему закрито. Місія виконана

Читаємо фонтан, як відкриту книгу:  слідами наших публікацій, рік четвертий Пані та панове, урочисто повідомляємо: «Фонтан навпроти Університету з’явився». Фонтанно-будівнича епопея розпочалась дуже давно (про це детальніше можна дізнатися у спецвипуску нашої газети за 2018 рік, с.2), тривала довго (спецвипуск за 2019 р., с.2, спецвипуск за 2020 р., с.2). Студенти чекали на свій фонтан, на місця для поцілунків, на місця для відпочинку від важкого освітнього процесу та на фотозону. Але минали дні, ба, роки, ріс бур’ян, з’являлись нові матеріали про «фонтан Шредінгера» для «Ірпінь Time ». Через два роки відбулось неймовірне жовтий екскаватор почав свою роботу (детальніше про кропітку працю екскаватора спецвипуск за 2020 рік). Так на місці фонтану почав з’являтися сквер імені Петра Мельника. Реконструювання скверу на честь одного з найуспішніших і найефективніших ректорів Університету державної фіскальної служби України, ініціював його син, Максим Мельник. Відреставровані лавки,...