Перейти до основного вмісту

Враження волонтера


 «Київська сотка»

Чи пересядуть українці з часом на велосипеди, дбаючи про довкілля і про власне здоров’я? Чи стануть менш запрудженими вулиці наших міст? Чи стануть схожими українські міста й містечка на неквапливі європейські, де велоспорт є атрибутом щоденного життя багатьох мешканців? Очевидно, більше про це знають організатори й учасники щорічного веломарафону «Київська сотка», який відбувся 5 вересня за участі понад 1700 осіб.

Аматорські перегони проходять щороку з 2014, саме тоді Сергій Харчук разом з сином Антоном, глядачі та учасники спортивних марафонів у Європі, вирішили заснувати «Київську сотку». На той момент вже існували схожі «сотки» в інших містах. Мета марафону полягає в популяризації велосипеда – як спорту, лайфстайлу та свята.

Велогонка мала дві дистанції: на 100 км та 50 км із загальним набором висоти – 500 м. Маршрут марафону проходить через такі мальовничі пристоличні міста, як Ірпінь, Буча, Ворзель, Немішаєве та с. Михайлівка. 

Місце старту для всіх учасників було єдине – перетин бульвару Вернадського та вулиці Сільської у м. Києві, а ось місце фінішу відрізнялося: для дистанції 100 км – м. Київ, місце старту, а для дистанції 50 км – м. Ірпінь

У змаганнях взяли участь чоловіки і жінки у категоріях від 18 років на велосипедах будь-якого типу згідно з директивами для учасників.

Ініціаторами та організаторами веломарафону стали: івент-агенція «Спортивні та культурні ініціативи», громадська організація «Український гірськолижний клуб» та підприємці Дідковська Катерина, Люта Оксана. Захід проходив за підтримки Київської міської державної адміністрації та Київської обласної державної адміністрації.

Що ж із позитивного? 

Феєрична атмосфера! Наскільки видовищною була взаємодія велогонщиків з жителями міст! Яскрава колона людей на веловипедах не могла не привернути увагу людей, яких у недільний день було багато на вулицях. Перехожі зупинялися біля дороги й спостерігали за марафоном, знімаючи велогонку на телефон та підтримуючи учасників підбадьорливими криками. Марафонці радісно відповідали щирими усмішками, вітально махаючи рукою. 

Я, як волонтер марафону, тішилася успіхом заходу, було приємно спостерігати, як велогонщики, уже на фінішній прямій, проїжджали вздовж тротуарів, де стояли зацікавлені івентом жителі з дітьми, та давали «п’ять» малим та дорослим. 


Деякі жителі Києва, Ірпеня та інших населених пунктів були не в захваті від велогонки, через повне або часткове обмеження руху транспорту та пішоходів.
Також, як зазначали волонтери, скаржились й учасники змагань.
Деякі водії, на знак протесту, могли затримувати рух, або навіть зовсім ставали посеред проїжджої частини, перекриваючи дорогу марафонцям. Крім того, дороги не були повністю перекриті, а велогонщики не зупинялись, тому це часто створювало аварійну ситуацію на дорозі. Хоч на пішохідних переходах та світлофорах стояли волонтери, попереджуючи людей про велогонку, але все одно вони не могли повністю убезпечити їх. До того ж волонтери ніяк не могли впливати на рух автотранспорту.
Також протягом марафону виникали словесні перепалки між учасниками та обуреними громадянами. Але попри все, ми розуміємо, що будь-яка велика подія не проходить без нюансів.

Замість висновків

Загалом змагання пройшли у дуже класній атмосфері, а масовість взагалі вражає! Така велика кількість людей з однаковими захопленнями зібралась на цей щорічний захід. З радістю будемо чекати наступного веломарафону! Сподіваємося, що колись автомобілісти, велосипедисти і громадяни розділять чесно між собою простір міста – на користь усім.

                                                        Ольга ПОЛТОРАК
                                        Фото: Олена МАТЮШИНА

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Прогуляємося Ірпенем дистанційно!

  Віртуальна екскурсія містом Ірпінь Ірпінь – українське місто європейського зразка, яке змогло вистояти окупацію російськими солдатами. Хоч на території міста й залишилися частково чи повністю знищені будівлі, але їх потроху лагодять та повертають до початкового стану. Без сумнівів після нашої перемоги місто стане ще кращим та гарнішим ніж було до цього.  Варто відзначити, що до початку повномасштабного вторгнення Ірпінь був відомий своїми мальовничими зеленими парками, сучасною і стильною центральною площею та дуже протяжную набережною. Зараз ми проведемо для читачів віртуальну екскурсію цими (і не тільки) локаціями Ірпеня. Перша зупинка – Парк Незнайка Розпочинаємо ми нашу екскурсію у Парку Незнайка, який колись був відомий під іншою назвою – Парк Перемоги.    На території парку росте багато старих дерев, між якими в'ються вимощені та асфальтові доріжки. Також із цікавинок тут наявний ігровий та спортивний майданчики, декоративний ставок із фонтаном, багато стильн...

Про еволюцію і про позицію

  «Підпільний»  як явище вишуканого  українськогумору     Мовне питання завжди гостро стояло перед українцями. І якщо в житті пересічного громадянина це лише питання, якою мовою просити хліб у магазині, то для публічної людини, що вже зібрала певну аудиторію виступами російською мовою, вибір ускладнюється. «Підпільний стендап», що виник як перша українська стендап-арена як російськомовний «Подпольн ый», всього за рік став українськомовним: кожен автор пише виступи українською, кожен проект «Підпільного» поступово переходить на державну мову, а нові взагалі не мають іншомовного старту. І справа тут не в законах, страху перед штрафами чи примусами, адже основна платформа стендаперів – жива публіка та YouTube . Це свідоме рішення випускати саме українськомовний контент. Думка про це вперше виникла у Сергія Ліпко, стендапера, одного з авторів «Підпільного стендапу» та сценариста «Телебачення Торонто», його підтримав колега по цеху – сценарист «Телебачення Тор...

Тему закрито. Місія виконана

Читаємо фонтан, як відкриту книгу:  слідами наших публікацій, рік четвертий Пані та панове, урочисто повідомляємо: «Фонтан навпроти Університету з’явився». Фонтанно-будівнича епопея розпочалась дуже давно (про це детальніше можна дізнатися у спецвипуску нашої газети за 2018 рік, с.2), тривала довго (спецвипуск за 2019 р., с.2, спецвипуск за 2020 р., с.2). Студенти чекали на свій фонтан, на місця для поцілунків, на місця для відпочинку від важкого освітнього процесу та на фотозону. Але минали дні, ба, роки, ріс бур’ян, з’являлись нові матеріали про «фонтан Шредінгера» для «Ірпінь Time ». Через два роки відбулось неймовірне жовтий екскаватор почав свою роботу (детальніше про кропітку працю екскаватора спецвипуск за 2020 рік). Так на місці фонтану почав з’являтися сквер імені Петра Мельника. Реконструювання скверу на честь одного з найуспішніших і найефективніших ректорів Університету державної фіскальної служби України, ініціював його син, Максим Мельник. Відреставровані лавки,...