Враження волонтера

 «Київська сотка»

Чи пересядуть українці з часом на велосипеди, дбаючи про довкілля і про власне здоров’я? Чи стануть менш запрудженими вулиці наших міст? Чи стануть схожими українські міста й містечка на неквапливі європейські, де велоспорт є атрибутом щоденного життя багатьох мешканців? Очевидно, більше про це знають організатори й учасники щорічного веломарафону «Київська сотка», який відбувся 5 вересня за участі понад 1700 осіб.

Аматорські перегони проходять щороку з 2014, саме тоді Сергій Харчук разом з сином Антоном, глядачі та учасники спортивних марафонів у Європі, вирішили заснувати «Київську сотку». На той момент вже існували схожі «сотки» в інших містах. Мета марафону полягає в популяризації велосипеда – як спорту, лайфстайлу та свята.

Велогонка мала дві дистанції: на 100 км та 50 км із загальним набором висоти – 500 м. Маршрут марафону проходить через такі мальовничі пристоличні міста, як Ірпінь, Буча, Ворзель, Немішаєве та с. Михайлівка. 

Місце старту для всіх учасників було єдине – перетин бульвару Вернадського та вулиці Сільської у м. Києві, а ось місце фінішу відрізнялося: для дистанції 100 км – м. Київ, місце старту, а для дистанції 50 км – м. Ірпінь

У змаганнях взяли участь чоловіки і жінки у категоріях від 18 років на велосипедах будь-якого типу згідно з директивами для учасників.

Ініціаторами та організаторами веломарафону стали: івент-агенція «Спортивні та культурні ініціативи», громадська організація «Український гірськолижний клуб» та підприємці Дідковська Катерина, Люта Оксана. Захід проходив за підтримки Київської міської державної адміністрації та Київської обласної державної адміністрації.

Що ж із позитивного? 

Феєрична атмосфера! Наскільки видовищною була взаємодія велогонщиків з жителями міст! Яскрава колона людей на веловипедах не могла не привернути увагу людей, яких у недільний день було багато на вулицях. Перехожі зупинялися біля дороги й спостерігали за марафоном, знімаючи велогонку на телефон та підтримуючи учасників підбадьорливими криками. Марафонці радісно відповідали щирими усмішками, вітально махаючи рукою. 

Я, як волонтер марафону, тішилася успіхом заходу, було приємно спостерігати, як велогонщики, уже на фінішній прямій, проїжджали вздовж тротуарів, де стояли зацікавлені івентом жителі з дітьми, та давали «п’ять» малим та дорослим. 

Деякі жителі Києва, Ірпеня та інших населених пунктів були не в захваті від велогонки, через повне або часткове обмеження руху транспорту та пішоходів.

Також, як зазначали волонтери, скаржились й учасники змагань.

Деякі водії, на знак протесту, могли затримувати рух, або навіть зовсім ставали посеред проїжджої частини, перекриваючи дорогу марафонцям. Крім того, дороги не були повністю перекриті, а велогонщики не зупинялись, тому це часто створювало аварійну ситуацію на дорозі. Хоч на пішохідних переходах та світлофорах стояли волонтери, попереджуючи людей про велогонку, але все одно вони не могли повністю убезпечити їх. До того ж волонтери ніяк не могли впливати на рух автотранспорту.

Також протягом марафону виникали словесні перепалки між учасниками та обуреними громадянами. Але попри все, ми розуміємо, що будь-яка велика подія не проходить без нюансів.

Замість висновків

Загалом змагання пройшли у дуже класній атмосфері, а масовість взагалі вражає! Така велика кількість людей з однаковими захопленнями зібралась на цей щорічний захід. З радістю будемо чекати наступного веломарафону! Сподіваємося, що колись автомобілісти, велосипедисти і громадяни розділять чесно між собою простір міста – на користь усім.

                                                        Ольга ПОЛТОРАК

                                        Фото: Олена МАТЮШИНА