Перейти до основного вмісту

Про еволюцію і про позицію

 

«Підпільний» як явище вишуканого українськогумору

    Мовне питання завжди гостро стояло перед українцями. І якщо в житті пересічного громадянина це лише питання, якою мовою просити хліб у магазині, то для публічної людини, що вже зібрала певну аудиторію виступами російською мовою, вибір ускладнюється.

«Підпільний стендап», що виник як перша українська стендап-арена як російськомовний «Подпольный», всього за рік став українськомовним: кожен автор пише виступи українською, кожен проект «Підпільного» поступово переходить на державну мову, а нові взагалі не мають іншомовного старту.

І справа тут не в законах, страху перед штрафами чи примусами, адже основна платформа стендаперів – жива публіка та YouTube. Це свідоме рішення випускати саме українськомовний контент. Думка про це вперше виникла у Сергія Ліпко, стендапера, одного з авторів «Підпільного стендапу» та сценариста «Телебачення Торонто», його підтримав колега по цеху – сценарист «Телебачення Торонто», стендапер Єгор Шатайло, а за ними – вся команда «Підпільного стендапу». Про те, як відбувався перехід з російської на українську, спілкувалися з Єгором та Сергієм.

«Підпільний» стартував як російськомовне шоу, що зрозуміло, YouTube-публіка швидше націлена на продукт російською. З чого виникло прагнення популяризувати гумор українською? У несценічному житті теж тепер тільки українська?

Сергій: Особисто я не ставив за мету охоплення, робив стендап російською не заради переглядів та можливості виступати потім в Росії, просто мені було так звичніше. Ми завжди хотіли розвивати індустрію саме українського стендапу, і я щиро вірив, що можу робити це, навіть виступаючи російською, допоки не зрозумів, що є в цьому певна нелогічність. Українізація «Підпільного» пов’язана з самосвідомістю та самоідентифікацією проєкту. Всі коміки підпільного підтримують перехід на українську, просто не всі ще наважалися перебудувати своє творче устаткування. Зараз моє творче життя виключно українськомовне, прагну зробити те ж і з повсякденним.

Єгор: В один момент я просто подумав: «Що ти за людина, якщо продовжуєш валити російською в Україні?» Мені подобається писати жарти українською, їхній сенс зовсім не зник, навіть додалося. Іноді люблю пропустити в виступі сурж, це колоритно, по-простому, перетворює і заряджає, наповнює український гумор. У звичайному житті спілкуюсь через раз, то російською, то українською. Мені це не заважає.

Як змінився контент? Виникли труднощі з написанням, формуванням та подачею жартів?

Сергій: Контент змінюється не через перехід на українську, а через розвиток самих коміків. Виступаючи посередньо російською, ти не станеш хедлайнером, просто переклавши ці жарти на українську. Мій контент змінився тільки в тому плані, що тепер я спокійніше почуваюся на сцені, я роблю стендап українською, в Україні для українців - якийсь перфекціонізм прямо, як тут не кайфувати, це додає впевненості та доречності.

Єгор: Спершу просто багато з готового перекладав на українську. Десь щось відпало, там, де гра слів чи щось подібне. Але водночас виникли нові аспекти в вже віджартованому і стало навіть краще, ніж до цього російською. Тому тут все відносно.

Вже приваблений на російськомовному стендапі глядач дуже змінився за період переходу на державну мову? Яка була реакція публіки на перших виступах українською і як вона змінилась згодом?

Сергій: Здебільшого, це підтримка, інколи люди кажуть, що незвично слухати, але потім зізнаються, що передивлялися старі відео російською і «взагалі не те», хтось пише, що вчить українську за стендап-відео. Є, звісно, глядачі, що радикально проти сприйняття твоєї творчості з переходом на українську, але це навіть добре, бо, виступаючи російською, ти міг би так і не дізнатися, що у тебе виявляється є така «фан-база».

Єгор: Я б сказав, що аудиторія кристалізувалась і активізувалась. Завжди є хтось незадоволений. Тут питання в тому, для чого я це роблю і для кого. Комусь не подобається, що я говорив російською. Тепер комусь не «заходить» українська. Іноді, від активістів, які «только за русскоязычный» контент звучать такі претензії, що сприймаю їх виключно як комплімент.

Багато коміків «Підпільного» пробують себе в новому амплуа українськомовного гумориста. Так само і проєкти все більше українізуються і дуже мало контенту залишається російською. У майбутньому можна чекати, що «Підпільний стендап» стане настільки підпільним, що його мовлення буде виключно українським?

Сергій: Так, ми прагнемо цього. При цьому, нікого з коміків та комікес не змушують переходити на українську, це їхнє свідоме рішення і всі вони потроху рухаються до переходу, це робить українізацію проєкту ще приємнішою.

Єгор: Почуття гумору відрізняється, якщо говорити про народи. Перехід на українську точно окреслює гумор інакше, починаєш дивитися на все під іншим кутом. Я не постійний резидент «Підпільного», але це мій основний клуб і так кайфово чути там українську і виступати там українською.

Вважаєте ви себе першопрохідцем в українськомовному стендапі і людиною, що своїм прикладом спонукає до такої зміни своїх колег? (Питання до Сергія Ліпко)

Сергій: Не ставив це за мету, добре, якщо дійсно так і когось це спонукало до переходу на українську, мені приємно. Але не хочу брати участь в боротьбі за грамоту «Вагомий внесок у розвиток української стендап-індустрії».

Єгор: Таааак, це точно був Сірьога! Він почав, а Свят (засновник «Підпільного») підтримав та сприяв розвитку на всі сто!

Підсумовуючи, мова таки має значення, чи гумор абсолютно поза політикою?

Сергій: Шляхом емпіричних вимірів, я прийшов до таких висновків: Мова має значення, гумор не поза політикою.

Єгор: Ніщо не поза політикою. Мова має значення зараз і, як мінімум, на століття вперед.

До речі, зараз хлопці готуються до осінніх стендап-турів Україною. І, хоча контент та маршрут у них ну дуууже різний, обидва мають стійке рішення в жодному місті не робити винятків і презентувати свій гумор тільки українською мовою.

Олександра КОРОЛЬ

Фото з власного архіву героїв

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

#YouTube – нове телебачення? Підбірка цікавих україномовних каналів

Ні для кого не секрет, що соцмережі займають все більше місця у сучасному медіапросторі. Щоб дізнатися, що нового сталося у світі, сучасна людина, радше, зайде в інстаграм, твітер чи фейсбук, аніж буде купувати газету за 5 грн у найближчому кіоску. Замість прогортування каналів по TV , більшість надає перевагу скроленню відеороликів у ютубі. Бо це зручніше, швидше та компактніше. І це НЕ погано: часи змінюються, люди змінюються, технології змінюються. Дуже добре що відбувається постійна еволюція і прогрес, а не навпаки. Тому сучасні медіа повинні постійно підлаштовуватись, щоб зацікавити читача, слухача чи глядача. Що із українського подивитись на ютубі? Насправді, в україномовному сегменті починає з’являтися все більше якісного контенту. І про деякі канали хочу розповісти детальніше. 1. Телебачення торонто, або #@) ₴?$0. Дайджест українських (і не тільки) новин, які подаються не в зовсім серйозній формі. З ноткою гумору, сарказму, та іронії. Про політику, музику, шоу-бізне...

Тему закрито. Місія виконана

Читаємо фонтан, як відкриту книгу:  слідами наших публікацій, рік четвертий Пані та панове, урочисто повідомляємо: «Фонтан навпроти Університету з’явився». Фонтанно-будівнича епопея розпочалась дуже давно (про це детальніше можна дізнатися у спецвипуску нашої газети за 2018 рік, с.2), тривала довго (спецвипуск за 2019 р., с.2, спецвипуск за 2020 р., с.2). Студенти чекали на свій фонтан, на місця для поцілунків, на місця для відпочинку від важкого освітнього процесу та на фотозону. Але минали дні, ба, роки, ріс бур’ян, з’являлись нові матеріали про «фонтан Шредінгера» для «Ірпінь Time ». Через два роки відбулось неймовірне жовтий екскаватор почав свою роботу (детальніше про кропітку працю екскаватора спецвипуск за 2020 рік). Так на місці фонтану почав з’являтися сквер імені Петра Мельника. Реконструювання скверу на честь одного з найуспішніших і найефективніших ректорів Університету державної фіскальної служби України, ініціював його син, Максим Мельник. Відреставровані лавки,...