Перейти до основного вмісту

#Гомін головреда. Спека, допитливість і драйв, або Літня школа журналістики

Спека така, що здається й асфальт плавиться, ваблять стиглі шовковиці й затінок поблизу озер, а я прямую на Літню школу журналістики, в рідний УДФСУ. Не псують настрою і корки на дорогах. Лише посилюють хвилювання: чи встигну? Адже так кортить з усіма перезнайомитися, нафотографуватися, поділитися своїми спостереженнями і порадами.

У нашій аудиторії спекотно, гамірно і неймовірно дружно. Здається, що Літшкола зібрала давніх знайомих, а не 24 школярів, колежан (тобто студентів коледжу) та студентів. Три дні драйву починаються!


Які допитливі очі у наших слухачів! Кожен із них – потенційний герой цікавезних матеріалів (не проґавте можливість схопити ексклюзив, друзі!): захоплюються стрільбою, кулінарією, спортом, цікавляться економікою і вже пробують журналістику на дотик і смак. Тож розповідати їм медійні кориснячки – суцільне задоволення.

Відвідування святая святих редакцій, інтерактиви та спілкування з професіоналами – ці три дні вмістили в собі стільки всього! Радію і спілкуванню з авторитетними колегами: приємно було побачити календар із власними світлинами на Громадському радіо та вдруге в житті потиснути лапку (тобто руку) самому Андрію Куликову. Усі ці події (й інші цікаві речі) зафіксовані тут – у нашому експериментальному виданні. Тож приємного читання!

Друзі, я вірю, що Літня школа журналісти звела нас в Університеті ДФС України недарма і ми обов’язково побачимось-почуємось, і я читатиму ваші матеріали на шпальтах провідних видань, дивитимусь ваші сюжети або ж захоплюватимусь вашими досягненнями в інших життєвих царинах.

Нехай ваші очі завжди горять, допитливість зашкалює, а любов до своєї справи буде безмежною – незважаючи на те, з яким фахом ви пов’яжете своє життя. Частіше усміхайтеся, не знімайте «вертикалів» і не припиняйте працювати над собою. Сподіваюся, що ці три насичені літні дні стали гарним стартом ваших матеріалів, дружби, прагнень. Не прощаємось!

З любов’ю – АРСЕНІЙ 

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

#YouTube – нове телебачення? Підбірка цікавих україномовних каналів

Ні для кого не секрет, що соцмережі займають все більше місця у сучасному медіапросторі. Щоб дізнатися, що нового сталося у світі, сучасна людина, радше, зайде в інстаграм, твітер чи фейсбук, аніж буде купувати газету за 5 грн у найближчому кіоску. Замість прогортування каналів по TV , більшість надає перевагу скроленню відеороликів у ютубі. Бо це зручніше, швидше та компактніше. І це НЕ погано: часи змінюються, люди змінюються, технології змінюються. Дуже добре що відбувається постійна еволюція і прогрес, а не навпаки. Тому сучасні медіа повинні постійно підлаштовуватись, щоб зацікавити читача, слухача чи глядача. Що із українського подивитись на ютубі? Насправді, в україномовному сегменті починає з’являтися все більше якісного контенту. І про деякі канали хочу розповісти детальніше. 1. Телебачення торонто, або #@) ₴?$0. Дайджест українських (і не тільки) новин, які подаються не в зовсім серйозній формі. З ноткою гумору, сарказму, та іронії. Про політику, музику, шоу-бізне...

Про еволюцію і про позицію

  «Підпільний»  як явище вишуканого  українськогумору     Мовне питання завжди гостро стояло перед українцями. І якщо в житті пересічного громадянина це лише питання, якою мовою просити хліб у магазині, то для публічної людини, що вже зібрала певну аудиторію виступами російською мовою, вибір ускладнюється. «Підпільний стендап», що виник як перша українська стендап-арена як російськомовний «Подпольн ый», всього за рік став українськомовним: кожен автор пише виступи українською, кожен проект «Підпільного» поступово переходить на державну мову, а нові взагалі не мають іншомовного старту. І справа тут не в законах, страху перед штрафами чи примусами, адже основна платформа стендаперів – жива публіка та YouTube . Це свідоме рішення випускати саме українськомовний контент. Думка про це вперше виникла у Сергія Ліпко, стендапера, одного з авторів «Підпільного стендапу» та сценариста «Телебачення Торонто», його підтримав колега по цеху – сценарист «Телебачення Тор...

Роздуми з Ірпеня

    Нехай побудуть молодими «Світ ловив мене, та не впіймав», - понад сто років тому говорив Григорій Сковорода. Але за цю понад сотню років інтеграції, модифікації та самоідентифікації України змінився не лише світ, а й людина, звісно і молодь. За тридцять років незалежності нашої держави зросло нове покоління, покоління Z . Сміливе, рішуче, безстрашне. З надзвичайними мріями, з неймовірними цілями і невичерпною енергією . Молодь, яка точно знає, чого прагне, яким бачить своє майбутнє. Молодь, яка висловлює креативні, подеколи епатажні думки; яка знаходить власні способи відкрити світ, а для світу – себе; яка не боїться поразок, проходить як не в двері, то крізь стіни на шляху до мрії; яка генерує ідеї, користується всіма можливими (і неможливими) ресурсами. Молодь, що прагне знати, вміти, творити, не просто бути, але жити. Дихати вільно, на повні легені. Молодь, яка бачила шлях України до незалежності і яка понад усе прагне власної незалежності: ментальної, моральної, ...