Цифра чи слово?

Я яскравий представник покоління Z, що активно користується новітніми благами та вважає їх невід’ємною частиною життя. Прокинувшись вранці, у своєму смартфоні оглядаю новинки в інстаграмі, доки снідаю – переписуюся в соцмережах, по дорозі до університету слухаю музику або аудіокигу, «Вікіпедія» – «рятівна соломинка», якщо щось забув чи не знав, протягом дня роблю масу фото домашнього завдання. Часто розмовляю по мобільному з рідними, друзями, просто знайомими. Сьогодні, наприклад, зробив презентацію своєму знайомому з Польші – змонтував невеличкий мотиваційний ролик. А ще навчаюсь готувати завдяки відеоурокам. Ось так я живу. Моя бабуся інколи лякає, що коли раптом не стане електроенергії, то я буду сліпим безпорадним кошеням.

Якось в 2018 році у нас на вулиці обірвалась лінія подачі електроенергії, ми були без світла майже два тижні. Ситуація склалася цікава… Можна було проводити соціологічне дослідження! Людей об’єднала спільна проблема, яку обговорювали, одночасно ділячись пережитими враженнями, сімейними новинами, сусідськими суперечками, державними невдалими реформами, зарплатами, пенсіями тощо. Людей на вулицях раптово побільшало, увечері всі почали ходити один до одного на пікніки, просто поговорити та разом провести час. Уперше за рік побачилися ті, що жили поруч. І всі в один голос говорили, що живого слова, спілкування має бути більше!

Я ж за цей час майже ідеально прибрав свою кімнату, допоміг батькові зремонтувати автомобіль, бабусі – почав читати книги, не запізнився на жодне заняття з футболу та ще багато чого. Хоча, наприклад, не зміг поспілкуватися по діскорду з другом, що живе в Росії, не ознайомився з новими трендами телефонів та комп’ютерних програм. А це для мене вкрай важливо!

У ході цих подій мимоволі задумався: «цифра» чи слово – що важливіше? Провів невеличке опитування щодо каналів отримання інформації й інформаційних «смаків» і цінностей. Виявилося. що 94% опитаних віддають перевагу перегляду відео, 6% – читанню; 91% підлітків полюбляє кіно, лише 9% – театр, концерти; 36% респондентів вважають, що спілкуються більше по телефону, а 64% – люблять живе спілкування. Здавалося б, висновки очевидні: більшість представників сучасного покоління не мислить свого життя без «цифри»! Та є один нюанс. Пам’ятаєте, як часто книголюбів питають про те, яку книгу вони візьмуть на безлюдний острів, маючи на меті визначити вподобання, характер тощо? Так от, я поцікавився про те, які три речі респонденти візьмуть із собою. Жоден! із 134 опитаних не згадав про смартфон, планшет, ноутбук тощо.

Зате майже кожен другий запитав, чи можна взяти друга, інструктора, маму, учителя фізкультури… «А для чого ж вони вам на безлюдному острові?» – «Щоб не зійти з розуму» – була відповідь.

Тобто, без слова таки не обійтися! Ера цифрових технологій значно змінила наше життя: ми можемо надсилати електронні листи в будь-який куточок світу, спілкуватися через вебкамеру з ким забажаємо. «Цифра» полегшує наше спілкування, але вона не здатна повністю замінити живе спілкування. Слово має свою невмирущу силу. Воно значно емоційніше, довговічне, перевірене часом та природне.

 Дмитро Левченко,

фото з інтернету