Перейти до основного вмісту

#Обличчя з екрану. Марічка Падалко: «Щоб не боятися камери, треба замість неї уявляти дуже близьку тобі людину…»

Прокидатися пять днів на тиждень о 4:45, потім до вечора не лягати спати – це важко, але не для нашої героїні. Марічка Падалко – телеведуча «Ранок. ТСН» на телеканалі «1+1». Її день починається із раннього сніданку, далі – робота в кадрі, яка потребує сил та бездоганного зовнішнього вигляду. Про те, як іти на роботу зі сходом сонця, вести активний спосіб життя та інші секрети телеведучої, ми дізналися на мотиваційній зустрічі з героїнею «Smal-talk about life balance», яка відбулася ще в докарантинні часи. Тож нині переглядаємо нотатки і згадуємо почуте. 

«Якби мене хтось посунув кудись із ранкових новин, я б взагалі не знала, як впоратися із часом. Я дуже ціную можливість працювати в першій половині дня, а далі займатися родиною», – зізнається наша співрозмовниця.

З 2006 року Марічка – ведуча ТСН. Її впізнають навіть тоді, коли вона біжить парком. Сказати, що її шлях на телебачення був тяжким, буде не зовсім чесно. Марічці часто вистачало знань, навичок та везіння: «У дев’яностих роках не всі наші редакції були оснащені інтернетом, і люди, які там працювали, навіть не вміли користуватися комп’ютером. А в мене вже тоді були навички, оскільки я повернулася з навчання зі Сполучених Штатів... Це одна із причин, чому я потрапила на роботу в спортивну редакцію «Першого національного».

Уже зараз Падалко більше відома, як ведуча «плюсів». На перший погляд, начебто проста робота – ведуча: виходиш в ефір, сидиш у зручному кріслі, розповідаєш заздалегідь підготовлені новини. Проте мало хто знає, скільки доводиться докладати зусиль телеведучому, щоб бути переконливим на телеекрані. Чого варті лише уміння триматися в кадрі та знаходити «спільну мову» з камерою …

«Колись мене вчили цьому правилу і я намагаюся навчити інших: «Щоб не боятися камери, треба замість неї уявляти дуже близьку тобі людину, яка викликає найкращі почуття. Тому уявляти когось конкретного – це хороший прийом у процесі публічних виступів… Щодо артикуляції, то я розробляю її за допомогою розмов із таксистами. Намагаюся поговорити з редакторами, але зранку мало хто на роботі. Тож доводиться не тільки розмовляти, а й робити різні вправи».

Перепливти Босфор, займатися кожного дня бігом і плаванням, брати участь у марафонах – це теж Марічка Падалко, але вже поза ефірним часом. Ці навички допомагають ведучій зберігати свою форму – фізичну й професійну:

«Я пробігла марафон 42 кілометри, дуже багато в моєму житті було напівмарафонів… Завдяки роботі в першій половині дня можу ходити в басейн. Якщо ж не встигаю сходити до спортклубу, то йду на роботу одразу в спортивній формі, після ефіру переодягаюся й біжу за дітьми. Дивно, коли люди їдуть на машині, щоб потім побігати».

Як за три з половиною роки народити трьох дітей і зберегти роботу?

«Дуже великий плюс, коли діти народжуються один за одним…Ти не встигаєш перейти з одного стану в інший. У якийсь момент у тебе є памперси всіх розмірів… І це ніби ти прийшов на фільм, який триває не півтори години, а чотири: ти все дивишся й дивишся його… Я встигала виховувати дітей і після третьої вагітності майже не втратила роботу. Мені тоді пощастило, що я вела дитячу програму, без існування якої канал залишився б без ліцензії. Переживання були… Тому тепер, коли хвилююся, згадую слова тренера з фігурного катання й кажу собі: «Це те, де ти завжди хотіла бути, – насолоджуйся».

Аліна Павловська,

фото з інтернету

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

#YouTube – нове телебачення? Підбірка цікавих україномовних каналів

Ні для кого не секрет, що соцмережі займають все більше місця у сучасному медіапросторі. Щоб дізнатися, що нового сталося у світі, сучасна людина, радше, зайде в інстаграм, твітер чи фейсбук, аніж буде купувати газету за 5 грн у найближчому кіоску. Замість прогортування каналів по TV , більшість надає перевагу скроленню відеороликів у ютубі. Бо це зручніше, швидше та компактніше. І це НЕ погано: часи змінюються, люди змінюються, технології змінюються. Дуже добре що відбувається постійна еволюція і прогрес, а не навпаки. Тому сучасні медіа повинні постійно підлаштовуватись, щоб зацікавити читача, слухача чи глядача. Що із українського подивитись на ютубі? Насправді, в україномовному сегменті починає з’являтися все більше якісного контенту. І про деякі канали хочу розповісти детальніше. 1. Телебачення торонто, або #@) ₴?$0. Дайджест українських (і не тільки) новин, які подаються не в зовсім серйозній формі. З ноткою гумору, сарказму, та іронії. Про політику, музику, шоу-бізне...

Про еволюцію і про позицію

  «Підпільний»  як явище вишуканого  українськогумору     Мовне питання завжди гостро стояло перед українцями. І якщо в житті пересічного громадянина це лише питання, якою мовою просити хліб у магазині, то для публічної людини, що вже зібрала певну аудиторію виступами російською мовою, вибір ускладнюється. «Підпільний стендап», що виник як перша українська стендап-арена як російськомовний «Подпольн ый», всього за рік став українськомовним: кожен автор пише виступи українською, кожен проект «Підпільного» поступово переходить на державну мову, а нові взагалі не мають іншомовного старту. І справа тут не в законах, страху перед штрафами чи примусами, адже основна платформа стендаперів – жива публіка та YouTube . Це свідоме рішення випускати саме українськомовний контент. Думка про це вперше виникла у Сергія Ліпко, стендапера, одного з авторів «Підпільного стендапу» та сценариста «Телебачення Торонто», його підтримав колега по цеху – сценарист «Телебачення Тор...

Роздуми з Ірпеня

    Нехай побудуть молодими «Світ ловив мене, та не впіймав», - понад сто років тому говорив Григорій Сковорода. Але за цю понад сотню років інтеграції, модифікації та самоідентифікації України змінився не лише світ, а й людина, звісно і молодь. За тридцять років незалежності нашої держави зросло нове покоління, покоління Z . Сміливе, рішуче, безстрашне. З надзвичайними мріями, з неймовірними цілями і невичерпною енергією . Молодь, яка точно знає, чого прагне, яким бачить своє майбутнє. Молодь, яка висловлює креативні, подеколи епатажні думки; яка знаходить власні способи відкрити світ, а для світу – себе; яка не боїться поразок, проходить як не в двері, то крізь стіни на шляху до мрії; яка генерує ідеї, користується всіма можливими (і неможливими) ресурсами. Молодь, що прагне знати, вміти, творити, не просто бути, але жити. Дихати вільно, на повні легені. Молодь, яка бачила шлях України до незалежності і яка понад усе прагне власної незалежності: ментальної, моральної, ...