Перейти до основного вмісту

#Обличчя з екрану. Марічка Падалко: «Щоб не боятися камери, треба замість неї уявляти дуже близьку тобі людину…»

Прокидатися пять днів на тиждень о 4:45, потім до вечора не лягати спати – це важко, але не для нашої героїні. Марічка Падалко – телеведуча «Ранок. ТСН» на телеканалі «1+1». Її день починається із раннього сніданку, далі – робота в кадрі, яка потребує сил та бездоганного зовнішнього вигляду. Про те, як іти на роботу зі сходом сонця, вести активний спосіб життя та інші секрети телеведучої, ми дізналися на мотиваційній зустрічі з героїнею «Smal-talk about life balance», яка відбулася ще в докарантинні часи. Тож нині переглядаємо нотатки і згадуємо почуте. 

«Якби мене хтось посунув кудись із ранкових новин, я б взагалі не знала, як впоратися із часом. Я дуже ціную можливість працювати в першій половині дня, а далі займатися родиною», – зізнається наша співрозмовниця.

З 2006 року Марічка – ведуча ТСН. Її впізнають навіть тоді, коли вона біжить парком. Сказати, що її шлях на телебачення був тяжким, буде не зовсім чесно. Марічці часто вистачало знань, навичок та везіння: «У дев’яностих роках не всі наші редакції були оснащені інтернетом, і люди, які там працювали, навіть не вміли користуватися комп’ютером. А в мене вже тоді були навички, оскільки я повернулася з навчання зі Сполучених Штатів... Це одна із причин, чому я потрапила на роботу в спортивну редакцію «Першого національного».

Уже зараз Падалко більше відома, як ведуча «плюсів». На перший погляд, начебто проста робота – ведуча: виходиш в ефір, сидиш у зручному кріслі, розповідаєш заздалегідь підготовлені новини. Проте мало хто знає, скільки доводиться докладати зусиль телеведучому, щоб бути переконливим на телеекрані. Чого варті лише уміння триматися в кадрі та знаходити «спільну мову» з камерою …

«Колись мене вчили цьому правилу і я намагаюся навчити інших: «Щоб не боятися камери, треба замість неї уявляти дуже близьку тобі людину, яка викликає найкращі почуття. Тому уявляти когось конкретного – це хороший прийом у процесі публічних виступів… Щодо артикуляції, то я розробляю її за допомогою розмов із таксистами. Намагаюся поговорити з редакторами, але зранку мало хто на роботі. Тож доводиться не тільки розмовляти, а й робити різні вправи».

Перепливти Босфор, займатися кожного дня бігом і плаванням, брати участь у марафонах – це теж Марічка Падалко, але вже поза ефірним часом. Ці навички допомагають ведучій зберігати свою форму – фізичну й професійну:

«Я пробігла марафон 42 кілометри, дуже багато в моєму житті було напівмарафонів… Завдяки роботі в першій половині дня можу ходити в басейн. Якщо ж не встигаю сходити до спортклубу, то йду на роботу одразу в спортивній формі, після ефіру переодягаюся й біжу за дітьми. Дивно, коли люди їдуть на машині, щоб потім побігати».

Як за три з половиною роки народити трьох дітей і зберегти роботу?

«Дуже великий плюс, коли діти народжуються один за одним…Ти не встигаєш перейти з одного стану в інший. У якийсь момент у тебе є памперси всіх розмірів… І це ніби ти прийшов на фільм, який триває не півтори години, а чотири: ти все дивишся й дивишся його… Я встигала виховувати дітей і після третьої вагітності майже не втратила роботу. Мені тоді пощастило, що я вела дитячу програму, без існування якої канал залишився б без ліцензії. Переживання були… Тому тепер, коли хвилююся, згадую слова тренера з фігурного катання й кажу собі: «Це те, де ти завжди хотіла бути, – насолоджуйся».

Аліна Павловська,

фото з інтернету

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

#YouTube – нове телебачення? Підбірка цікавих україномовних каналів

Ні для кого не секрет, що соцмережі займають все більше місця у сучасному медіапросторі. Щоб дізнатися, що нового сталося у світі, сучасна людина, радше, зайде в інстаграм, твітер чи фейсбук, аніж буде купувати газету за 5 грн у найближчому кіоску. Замість прогортування каналів по TV , більшість надає перевагу скроленню відеороликів у ютубі. Бо це зручніше, швидше та компактніше. І це НЕ погано: часи змінюються, люди змінюються, технології змінюються. Дуже добре що відбувається постійна еволюція і прогрес, а не навпаки. Тому сучасні медіа повинні постійно підлаштовуватись, щоб зацікавити читача, слухача чи глядача. Що із українського подивитись на ютубі? Насправді, в україномовному сегменті починає з’являтися все більше якісного контенту. І про деякі канали хочу розповісти детальніше. 1. Телебачення торонто, або #@) ₴?$0. Дайджест українських (і не тільки) новин, які подаються не в зовсім серйозній формі. З ноткою гумору, сарказму, та іронії. Про політику, музику, шоу-бізне...

Прогуляємося Ірпенем дистанційно!

  Віртуальна екскурсія містом Ірпінь Ірпінь – українське місто європейського зразка, яке змогло вистояти окупацію російськими солдатами. Хоч на території міста й залишилися частково чи повністю знищені будівлі, але їх потроху лагодять та повертають до початкового стану. Без сумнівів після нашої перемоги місто стане ще кращим та гарнішим ніж було до цього.  Варто відзначити, що до початку повномасштабного вторгнення Ірпінь був відомий своїми мальовничими зеленими парками, сучасною і стильною центральною площею та дуже протяжную набережною. Зараз ми проведемо для читачів віртуальну екскурсію цими (і не тільки) локаціями Ірпеня. Перша зупинка – Парк Незнайка Розпочинаємо ми нашу екскурсію у Парку Незнайка, який колись був відомий під іншою назвою – Парк Перемоги.    На території парку росте багато старих дерев, між якими в'ються вимощені та асфальтові доріжки. Також із цікавинок тут наявний ігровий та спортивний майданчики, декоративний ставок із фонтаном, багато стильн...

ЧИ ЙДЕ НА МІСЯЦІ СНІГ?

Далеко вгорі, на даху багатоповерхівки, висів великий круглий годинник. Висів він прямісінько навпроти повного місяця, у темному безхмарному небі, мовби його дзеркальне відображення. Навколо небесного тіла скупчилися міріади зірок, формуючи фігури, схожі на кільця, що робили місяць схожим на Сатурн. Тротуаром невеликого міста під цією небесною композицією кудись хутко прокладав свій шлях хлопець. Його обличчя було майже повністю занурене в зелений шарф, який, до речі, пасував до таких же зелених рукавичок і чорної куртки. Хлопець наспівував пісеньку з реклами «Кока-Коли», роздивляючись яскраві вивіски з назвами магазинів, які вже потихеньку вкривала імла. Зайшовши до парку (його вже прикрасили до Нового року) з низенькими померзлими деревами, стилізованими під святкові ялинки, він підняв голову і подивився на небо. «Чи йде на Місяці сніг?» – думка випадково злетіла з язика, і він різко озирнувся, вишукуючи того, хто міг би її почути. Але нікого не побачив і знову поглянув на білу...