Перейти до основного вмісту

#Пофантазуємо #Медіа майбутнього

Чи будуть у ХХІІ столітті телевізори? Журналістика роботів чи форма думки людини? Які ЗМІ переможуть у гонці? Цікаво, чого очікувати через сто років і що наступні покоління називатимуть журналістикою? Адже «четверта влада» ХХ століття зовсім не звична для нас: шалений тираж газет, цензура, розвиток радіо. Про соціальні мережі навіть і не думали. Тож зазирнемо у 2120 рік…

Ньюзрум ютуберів роботизований. При вході автоматизовані двері, які відчиняють за сканером сітківки ока. Біля кожного планшета є свій робот, який «викидає» новини 24/7. Це незамінні помічники людей. Так, саме вони помічники, а не навпаки. Мислення людини залишається на першому плані. Аудиторія вибаглива – хоче бачити «живі» очі й емоції. Так було завжди. Але це реалізується зараз у більш серйозних матеріалах: розслідуваннях, репортажах, аж ніяк не в прямих включеннях на хвилину-дві. Чому саме ютуб, а не телебачення? Тому що телевізори вже ні до чого. Усі перейшли на компютери, планшети, а смартфони – постійний девайс людей. Про телевізор суспільство читає лише в інтернеті або ж знаходять їх у старших людей на полицях.

Газет, про знищення яких говорили ще всередині ХХІ століття, майже не залишилося. У деяких країнах існують лише спеціалізовані бізнесові журнали для тих, хто «хоче відчути запах друку». Проте їхній тираж невеликий, а журналісти, які пишуть для друкованих медіа, паралельно займаються і в іншій медіаніші. Однак варто визнати, що ринок преси загалом вже мертвий. Він не становить конкуренцію digital-форматам ні з точки зору інтересу читачів, ні з точки зору рекламних грошей. На папері залишилися виключно нішеві видання певного формату.

Радіо, до речі, набуло розквіту. Його можуть собі дозволити «люди вищого стану». Саме вони платять за контент. Платити за якісну інформацію – це вже нормально. Журналісти-радійники працюють вдома дистанційно. Їм для виходу в ефір треба лише один маленький прилад, із яким можна виходити в ефір без проблем із будь-якої точки світу.

Перейдемо до соціальних мереж. Їхній розквіт припав на ХХІ століття. Окрім фейсбуку, твітера, інстаграму, телеграму  з’явилися й  інші, призначені суто для блогерства. Блогери тепер прирівнюються до журналістів, тому конкуренція зростає. Їхня платформа – це новий диджитал-проєкт. Там вони не тільки знімають стріми, а й подають контент про роботизацію. Зокрема, вони мають окуляри, які зчитують сітчатку ока й частково аналізують нервову систему людини. З цього вони роблять стендапи. Таким чином блогери все більше імпонують суспільству. У 3020 всі без винятку матимуть месенджери і спілкуватимуться в основному в мережі.

Медіа все ж «заполонили» світ, роботизація розвивається, а особистий простір людей не такий вже й особистий. Та й люди самі не проти розповідати про себе. Унікальною для журналістів є розробка власних проєктів, у яких вони взаємодіють зі «штучним інтелектом». Роботи ведуть бесіду з аудиторією у прямому ефірі, а журналісти та блогери «дають емоції».

"Зазирала в майбутнє" Аліна Павловська,

фото з інтернету

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Прогуляємося Ірпенем дистанційно!

  Віртуальна екскурсія містом Ірпінь Ірпінь – українське місто європейського зразка, яке змогло вистояти окупацію російськими солдатами. Хоч на території міста й залишилися частково чи повністю знищені будівлі, але їх потроху лагодять та повертають до початкового стану. Без сумнівів після нашої перемоги місто стане ще кращим та гарнішим ніж було до цього.  Варто відзначити, що до початку повномасштабного вторгнення Ірпінь був відомий своїми мальовничими зеленими парками, сучасною і стильною центральною площею та дуже протяжную набережною. Зараз ми проведемо для читачів віртуальну екскурсію цими (і не тільки) локаціями Ірпеня. Перша зупинка – Парк Незнайка Розпочинаємо ми нашу екскурсію у Парку Незнайка, який колись був відомий під іншою назвою – Парк Перемоги.    На території парку росте багато старих дерев, між якими в'ються вимощені та асфальтові доріжки. Також із цікавинок тут наявний ігровий та спортивний майданчики, декоративний ставок із фонтаном, багато стильн...

Про еволюцію і про позицію

  «Підпільний»  як явище вишуканого  українськогумору     Мовне питання завжди гостро стояло перед українцями. І якщо в житті пересічного громадянина це лише питання, якою мовою просити хліб у магазині, то для публічної людини, що вже зібрала певну аудиторію виступами російською мовою, вибір ускладнюється. «Підпільний стендап», що виник як перша українська стендап-арена як російськомовний «Подпольн ый», всього за рік став українськомовним: кожен автор пише виступи українською, кожен проект «Підпільного» поступово переходить на державну мову, а нові взагалі не мають іншомовного старту. І справа тут не в законах, страху перед штрафами чи примусами, адже основна платформа стендаперів – жива публіка та YouTube . Це свідоме рішення випускати саме українськомовний контент. Думка про це вперше виникла у Сергія Ліпко, стендапера, одного з авторів «Підпільного стендапу» та сценариста «Телебачення Торонто», його підтримав колега по цеху – сценарист «Телебачення Тор...

Тему закрито. Місія виконана

Читаємо фонтан, як відкриту книгу:  слідами наших публікацій, рік четвертий Пані та панове, урочисто повідомляємо: «Фонтан навпроти Університету з’явився». Фонтанно-будівнича епопея розпочалась дуже давно (про це детальніше можна дізнатися у спецвипуску нашої газети за 2018 рік, с.2), тривала довго (спецвипуск за 2019 р., с.2, спецвипуск за 2020 р., с.2). Студенти чекали на свій фонтан, на місця для поцілунків, на місця для відпочинку від важкого освітнього процесу та на фотозону. Але минали дні, ба, роки, ріс бур’ян, з’являлись нові матеріали про «фонтан Шредінгера» для «Ірпінь Time ». Через два роки відбулось неймовірне жовтий екскаватор почав свою роботу (детальніше про кропітку працю екскаватора спецвипуск за 2020 рік). Так на місці фонтану почав з’являтися сквер імені Петра Мельника. Реконструювання скверу на честь одного з найуспішніших і найефективніших ректорів Університету державної фіскальної служби України, ініціював його син, Максим Мельник. Відреставровані лавки,...