#Пофантазуємо #Медіа майбутнього

Чи будуть у ХХІІ столітті телевізори? Журналістика роботів чи форма думки людини? Які ЗМІ переможуть у гонці? Цікаво, чого очікувати через сто років і що наступні покоління називатимуть журналістикою? Адже «четверта влада» ХХ століття зовсім не звична для нас: шалений тираж газет, цензура, розвиток радіо. Про соціальні мережі навіть і не думали. Тож зазирнемо у 2120 рік…

Ньюзрум ютуберів роботизований. При вході автоматизовані двері, які відчиняють за сканером сітківки ока. Біля кожного планшета є свій робот, який «викидає» новини 24/7. Це незамінні помічники людей. Так, саме вони помічники, а не навпаки. Мислення людини залишається на першому плані. Аудиторія вибаглива – хоче бачити «живі» очі й емоції. Так було завжди. Але це реалізується зараз у більш серйозних матеріалах: розслідуваннях, репортажах, аж ніяк не в прямих включеннях на хвилину-дві. Чому саме ютуб, а не телебачення? Тому що телевізори вже ні до чого. Усі перейшли на комп’ютери, планшети, а смартфони – постійний девайс людей. Про телевізор суспільство читає лише в інтернеті або ж знаходять їх у старших людей на полицях.

Газет, про знищення яких говорили ще всередині ХХІ століття, майже не залишилося. У деяких країнах існують лише спеціалізовані бізнесові журнали для тих, хто «хоче відчути запах друку». Проте їхній тираж невеликий, а журналісти, які пишуть для друкованих медіа, паралельно займаються і в іншій медіаніші. Однак варто визнати, що ринок преси загалом вже мертвий. Він не становить конкуренцію digital-форматам ні з точки зору інтересу читачів, ні з точки зору рекламних грошей. На папері залишилися виключно нішеві видання певного формату.

Радіо, до речі, набуло розквіту. Його можуть собі дозволити «люди вищого стану». Саме вони платять за контент. Платити за якісну інформацію – це вже нормально. Журналісти-радійники працюють вдома дистанційно. Їм для виходу в ефір треба лише один маленький прилад, із яким можна виходити в ефір без проблем із будь-якої точки світу.

Перейдемо до соціальних мереж. Їхній розквіт припав на ХХІ століття. Окрім фейсбуку, твітера, інстаграму, телеграму  з’явилися й  інші, призначені суто для блогерства. Блогери тепер прирівнюються до журналістів, тому конкуренція зростає. Їхня платформа – це новий диджитал-проєкт. Там вони не тільки знімають стріми, а й подають контент про роботизацію. Зокрема, вони мають окуляри, які зчитують сітчатку ока й частково аналізують нервову систему людини. З цього вони роблять стендапи. Таким чином блогери все більше імпонують суспільству. У 3020 всі без винятку матимуть месенджери і спілкуватимуться в основному в мережі.

Медіа все ж «заполонили» світ, роботизація розвивається, а особистий простір людей не такий вже й особистий. Та й люди самі не проти розповідати про себе. Унікальною для журналістів є розробка власних проєктів, у яких вони взаємодіють зі «штучним інтелектом». Роботи ведуть бесіду з аудиторією у прямому ефірі, а журналісти та блогери «дають емоції».

"Зазирала в майбутнє" Аліна Павловська,

фото з інтернету