Перейти до основного вмісту

#Пофантазуємо #Медіа майбутнього

Чи будуть у ХХІІ столітті телевізори? Журналістика роботів чи форма думки людини? Які ЗМІ переможуть у гонці? Цікаво, чого очікувати через сто років і що наступні покоління називатимуть журналістикою? Адже «четверта влада» ХХ століття зовсім не звична для нас: шалений тираж газет, цензура, розвиток радіо. Про соціальні мережі навіть і не думали. Тож зазирнемо у 2120 рік…

Ньюзрум ютуберів роботизований. При вході автоматизовані двері, які відчиняють за сканером сітківки ока. Біля кожного планшета є свій робот, який «викидає» новини 24/7. Це незамінні помічники людей. Так, саме вони помічники, а не навпаки. Мислення людини залишається на першому плані. Аудиторія вибаглива – хоче бачити «живі» очі й емоції. Так було завжди. Але це реалізується зараз у більш серйозних матеріалах: розслідуваннях, репортажах, аж ніяк не в прямих включеннях на хвилину-дві. Чому саме ютуб, а не телебачення? Тому що телевізори вже ні до чого. Усі перейшли на компютери, планшети, а смартфони – постійний девайс людей. Про телевізор суспільство читає лише в інтернеті або ж знаходять їх у старших людей на полицях.

Газет, про знищення яких говорили ще всередині ХХІ століття, майже не залишилося. У деяких країнах існують лише спеціалізовані бізнесові журнали для тих, хто «хоче відчути запах друку». Проте їхній тираж невеликий, а журналісти, які пишуть для друкованих медіа, паралельно займаються і в іншій медіаніші. Однак варто визнати, що ринок преси загалом вже мертвий. Він не становить конкуренцію digital-форматам ні з точки зору інтересу читачів, ні з точки зору рекламних грошей. На папері залишилися виключно нішеві видання певного формату.

Радіо, до речі, набуло розквіту. Його можуть собі дозволити «люди вищого стану». Саме вони платять за контент. Платити за якісну інформацію – це вже нормально. Журналісти-радійники працюють вдома дистанційно. Їм для виходу в ефір треба лише один маленький прилад, із яким можна виходити в ефір без проблем із будь-якої точки світу.

Перейдемо до соціальних мереж. Їхній розквіт припав на ХХІ століття. Окрім фейсбуку, твітера, інстаграму, телеграму  з’явилися й  інші, призначені суто для блогерства. Блогери тепер прирівнюються до журналістів, тому конкуренція зростає. Їхня платформа – це новий диджитал-проєкт. Там вони не тільки знімають стріми, а й подають контент про роботизацію. Зокрема, вони мають окуляри, які зчитують сітчатку ока й частково аналізують нервову систему людини. З цього вони роблять стендапи. Таким чином блогери все більше імпонують суспільству. У 3020 всі без винятку матимуть месенджери і спілкуватимуться в основному в мережі.

Медіа все ж «заполонили» світ, роботизація розвивається, а особистий простір людей не такий вже й особистий. Та й люди самі не проти розповідати про себе. Унікальною для журналістів є розробка власних проєктів, у яких вони взаємодіють зі «штучним інтелектом». Роботи ведуть бесіду з аудиторією у прямому ефірі, а журналісти та блогери «дають емоції».

"Зазирала в майбутнє" Аліна Павловська,

фото з інтернету

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

#YouTube – нове телебачення? Підбірка цікавих україномовних каналів

Ні для кого не секрет, що соцмережі займають все більше місця у сучасному медіапросторі. Щоб дізнатися, що нового сталося у світі, сучасна людина, радше, зайде в інстаграм, твітер чи фейсбук, аніж буде купувати газету за 5 грн у найближчому кіоску. Замість прогортування каналів по TV , більшість надає перевагу скроленню відеороликів у ютубі. Бо це зручніше, швидше та компактніше. І це НЕ погано: часи змінюються, люди змінюються, технології змінюються. Дуже добре що відбувається постійна еволюція і прогрес, а не навпаки. Тому сучасні медіа повинні постійно підлаштовуватись, щоб зацікавити читача, слухача чи глядача. Що із українського подивитись на ютубі? Насправді, в україномовному сегменті починає з’являтися все більше якісного контенту. І про деякі канали хочу розповісти детальніше. 1. Телебачення торонто, або #@) ₴?$0. Дайджест українських (і не тільки) новин, які подаються не в зовсім серйозній формі. З ноткою гумору, сарказму, та іронії. Про політику, музику, шоу-бізне...

Про еволюцію і про позицію

  «Підпільний»  як явище вишуканого  українськогумору     Мовне питання завжди гостро стояло перед українцями. І якщо в житті пересічного громадянина це лише питання, якою мовою просити хліб у магазині, то для публічної людини, що вже зібрала певну аудиторію виступами російською мовою, вибір ускладнюється. «Підпільний стендап», що виник як перша українська стендап-арена як російськомовний «Подпольн ый», всього за рік став українськомовним: кожен автор пише виступи українською, кожен проект «Підпільного» поступово переходить на державну мову, а нові взагалі не мають іншомовного старту. І справа тут не в законах, страху перед штрафами чи примусами, адже основна платформа стендаперів – жива публіка та YouTube . Це свідоме рішення випускати саме українськомовний контент. Думка про це вперше виникла у Сергія Ліпко, стендапера, одного з авторів «Підпільного стендапу» та сценариста «Телебачення Торонто», його підтримав колега по цеху – сценарист «Телебачення Тор...

Роздуми з Ірпеня

    Нехай побудуть молодими «Світ ловив мене, та не впіймав», - понад сто років тому говорив Григорій Сковорода. Але за цю понад сотню років інтеграції, модифікації та самоідентифікації України змінився не лише світ, а й людина, звісно і молодь. За тридцять років незалежності нашої держави зросло нове покоління, покоління Z . Сміливе, рішуче, безстрашне. З надзвичайними мріями, з неймовірними цілями і невичерпною енергією . Молодь, яка точно знає, чого прагне, яким бачить своє майбутнє. Молодь, яка висловлює креативні, подеколи епатажні думки; яка знаходить власні способи відкрити світ, а для світу – себе; яка не боїться поразок, проходить як не в двері, то крізь стіни на шляху до мрії; яка генерує ідеї, користується всіма можливими (і неможливими) ресурсами. Молодь, що прагне знати, вміти, творити, не просто бути, але жити. Дихати вільно, на повні легені. Молодь, яка бачила шлях України до незалежності і яка понад усе прагне власної незалежності: ментальної, моральної, ...