Перейти до основного вмісту

Віртуальне життя в смартфоні

Моя мама довго не наважувалася користуватися смартфоном, боялася, що не зможе опанувати всі можливості ґаджета. Вона користується  комп’ютером: розробляє уроки для своїх учнів, готує цікаві презентації, а також використовує його для відпочинку – дивиться фільми. Скільки я не запевняла свою маму, що зі смартфоном дуже легко розібратись і користуватися різними послугами, завжди емоції брали гору і вона не погоджувалася. Мені стало цікаво, чи всі такої думки, як моя мама?!

На своїй сторінці у фейсбуці я провела опитування «Чи готові українці різних вікових категорій поринути у віртуальне життя й відчути трансформацію на собі вже сьогодні?»

Як показали відповіді школярів, учнів 10 класу Назара Зенченка й Дениса Костенка, наше століття асоціюється з розвитком цифрових технологій. Не пристосовуватися до таких змін буде просто помилкою. Однак вони стверджують, що нашим батькам тяжко буде пристосуватися й поринути у віртуальне життя разом із цифровими технологіями.

Ірина Михайлівна Костенок визнала, що диджиталізація дає багато нових можливостей. На жаль, серед них – і можливості для шахрайства, несанкціонованого доступу до конфіденційної інформації, онлайбулінгу і пранків - все, як у реальному житті. На її думку, до нової реальності треба пристосовуватися. І якщо для молоді це абсолютно природньо, то для старших людей це певною мірою виклик.

Альона Вікторівна Артеменко вважає, що не всі вікові категорії готові сприйняти диджиталізацію й називає такі причини: відсутність інтернету і гаджетів, страх перед чимось новим і незрозумілим.

Анатолій Михайлович Дебелий вважає надзвичайно важливим у цьому процесі є медіаграмотність. Треба вміти сортувати інформацію, вдало її використовувати, бо часто нестримний її потік негативно впливає як на індивідуума, так і на думку цілої спільноти.

Отже, діджиталізація – це просто технічний прогрес зі своїми позитивними і негативними сторонами, який через певний час абсолютно заполонить звичайне життя. Молодші готові поринути в простір цифрових можливостей, жити на повну у віртуальному світі, притому не зазнаючи будь-яких незручностей і непорозумінь. А от старше покоління готове до цього частково.

В Україні вже почали впроваджувати в дію різноманітні мобільні додатки, які зможуть дати доступ людям до електронних водійських прав і цифрових технічних паспортів у офлайн-режимі. Також буде можливість спілкуватися з державою через месенджери. Але не кожна людина матиме таку змогу в селі, де є проблеми з мережею зв’язку, а тим паче з інтернетом.

І все ж таки ми з сестричкою переконали маму, що в сучасному світі неможливо жити без смартфона. Уже після його покупки ми допомогли розібратися з усіма його можливостями. Головне – наважитися!

Сніжана Розсудовська

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Прогуляємося Ірпенем дистанційно!

  Віртуальна екскурсія містом Ірпінь Ірпінь – українське місто європейського зразка, яке змогло вистояти окупацію російськими солдатами. Хоч на території міста й залишилися частково чи повністю знищені будівлі, але їх потроху лагодять та повертають до початкового стану. Без сумнівів після нашої перемоги місто стане ще кращим та гарнішим ніж було до цього.  Варто відзначити, що до початку повномасштабного вторгнення Ірпінь був відомий своїми мальовничими зеленими парками, сучасною і стильною центральною площею та дуже протяжную набережною. Зараз ми проведемо для читачів віртуальну екскурсію цими (і не тільки) локаціями Ірпеня. Перша зупинка – Парк Незнайка Розпочинаємо ми нашу екскурсію у Парку Незнайка, який колись був відомий під іншою назвою – Парк Перемоги.    На території парку росте багато старих дерев, між якими в'ються вимощені та асфальтові доріжки. Також із цікавинок тут наявний ігровий та спортивний майданчики, декоративний ставок із фонтаном, багато стильних ліхтарів, ла

#ЗОСя_2020. Моє друге знайомство зі Степаном: віртуальне

Ми знайомилися двічі. Обидва рази – заочно. Спершу він був для мене легендою, а завдяки ЗОСі втілився у реальний об’єкт, який хочеться побачити. «Це ж Лис Степан!», – вигукнула я одразу, коли ми на моніторі комп’ютера побачили фото славутицького муралу. І я одразу поринула спогадами в шкільні роки. Про цю маленьку й розумну тваринку дізналася від свого дядька Євгена, який працював інженером у компанії « Novarka ». Він дуже часто їздив на об’єкт у місто Прип’ять, аби спроєктувати новий чорнобильський саркофаг. Там і познайомився з рудим красунчиком Семеном, що став другом для багатьох – не людиною, лисом. Дядько розповідав, що звичайна, але водночас дуже розумна тваринка жила у зоні відчуження. Лис приходив до пункту пропуску в місто Прип’ять, де його підкормлювали дядькові співробітники. Бувало, що приходив до їдальні компанії « Novarka » і забирав м'ясо, кісточки, макарони у котів : завжди боровся з ними за їжу. Семена годували з рук. Він не боявся людей, не тікав. Знаходивс

Прогулянка містом-героєм Бучею

  Погляд на Бучу очима мешканця Буча стала відома на увесь світ, нажаль, лише з найгіршого приводу — війни. Бучанська громада зазнала страшних катувань та ще більших втрат. Багато місцевих покинуло рідні домівки під час навали рашистів. Але це не зупинило бучанцям повернутися назад, коли їх рідне місто звільнили наші доблесні воїни. Бо Буча — це не лише біль у серці України та усього світу. Буча — це рідний край багатьох добрих та відомих людей, який і до війни привертав увагу українців своєю красою, теплотою та цікавими місцями. Ми і Вам хочемо розповісти про найцікавіші та найісторичніші місця цього чудового міста, аби й ви знали, що ще в собі тримає Буча крім горя від втрати своїх мешканців. Наша перша зупинка — міська рада. Бучанська міська рада Почнемо розповідь про Бучу з її назви. Чому саме Буча? І який сенс криється у цьому химерному слові? Насправді є кілька «легенд» про походження цієї назви. Як відомо з історії, селище зі своєю сучасною назвою виникло під час будівництва