Перейти до основного вмісту

Віртуальне життя в смартфоні

Моя мама довго не наважувалася користуватися смартфоном, боялася, що не зможе опанувати всі можливості ґаджета. Вона користується  комп’ютером: розробляє уроки для своїх учнів, готує цікаві презентації, а також використовує його для відпочинку – дивиться фільми. Скільки я не запевняла свою маму, що зі смартфоном дуже легко розібратись і користуватися різними послугами, завжди емоції брали гору і вона не погоджувалася. Мені стало цікаво, чи всі такої думки, як моя мама?!

На своїй сторінці у фейсбуці я провела опитування «Чи готові українці різних вікових категорій поринути у віртуальне життя й відчути трансформацію на собі вже сьогодні?»

Як показали відповіді школярів, учнів 10 класу Назара Зенченка й Дениса Костенка, наше століття асоціюється з розвитком цифрових технологій. Не пристосовуватися до таких змін буде просто помилкою. Однак вони стверджують, що нашим батькам тяжко буде пристосуватися й поринути у віртуальне життя разом із цифровими технологіями.

Ірина Михайлівна Костенок визнала, що диджиталізація дає багато нових можливостей. На жаль, серед них – і можливості для шахрайства, несанкціонованого доступу до конфіденційної інформації, онлайбулінгу і пранків - все, як у реальному житті. На її думку, до нової реальності треба пристосовуватися. І якщо для молоді це абсолютно природньо, то для старших людей це певною мірою виклик.

Альона Вікторівна Артеменко вважає, що не всі вікові категорії готові сприйняти диджиталізацію й називає такі причини: відсутність інтернету і гаджетів, страх перед чимось новим і незрозумілим.

Анатолій Михайлович Дебелий вважає надзвичайно важливим у цьому процесі є медіаграмотність. Треба вміти сортувати інформацію, вдало її використовувати, бо часто нестримний її потік негативно впливає як на індивідуума, так і на думку цілої спільноти.

Отже, діджиталізація – це просто технічний прогрес зі своїми позитивними і негативними сторонами, який через певний час абсолютно заполонить звичайне життя. Молодші готові поринути в простір цифрових можливостей, жити на повну у віртуальному світі, притому не зазнаючи будь-яких незручностей і непорозумінь. А от старше покоління готове до цього частково.

В Україні вже почали впроваджувати в дію різноманітні мобільні додатки, які зможуть дати доступ людям до електронних водійських прав і цифрових технічних паспортів у офлайн-режимі. Також буде можливість спілкуватися з державою через месенджери. Але не кожна людина матиме таку змогу в селі, де є проблеми з мережею зв’язку, а тим паче з інтернетом.

І все ж таки ми з сестричкою переконали маму, що в сучасному світі неможливо жити без смартфона. Уже після його покупки ми допомогли розібратися з усіма його можливостями. Головне – наважитися!

Сніжана Розсудовська

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Прогуляємося Ірпенем дистанційно!

  Віртуальна екскурсія містом Ірпінь Ірпінь – українське місто європейського зразка, яке змогло вистояти окупацію російськими солдатами. Хоч на території міста й залишилися частково чи повністю знищені будівлі, але їх потроху лагодять та повертають до початкового стану. Без сумнівів після нашої перемоги місто стане ще кращим та гарнішим ніж було до цього.  Варто відзначити, що до початку повномасштабного вторгнення Ірпінь був відомий своїми мальовничими зеленими парками, сучасною і стильною центральною площею та дуже протяжную набережною. Зараз ми проведемо для читачів віртуальну екскурсію цими (і не тільки) локаціями Ірпеня. Перша зупинка – Парк Незнайка Розпочинаємо ми нашу екскурсію у Парку Незнайка, який колись був відомий під іншою назвою – Парк Перемоги.    На території парку росте багато старих дерев, між якими в'ються вимощені та асфальтові доріжки. Також із цікавинок тут наявний ігровий та спортивний майданчики, декоративний ставок із фонтаном, багато стильн...

Про еволюцію і про позицію

  «Підпільний»  як явище вишуканого  українськогумору     Мовне питання завжди гостро стояло перед українцями. І якщо в житті пересічного громадянина це лише питання, якою мовою просити хліб у магазині, то для публічної людини, що вже зібрала певну аудиторію виступами російською мовою, вибір ускладнюється. «Підпільний стендап», що виник як перша українська стендап-арена як російськомовний «Подпольн ый», всього за рік став українськомовним: кожен автор пише виступи українською, кожен проект «Підпільного» поступово переходить на державну мову, а нові взагалі не мають іншомовного старту. І справа тут не в законах, страху перед штрафами чи примусами, адже основна платформа стендаперів – жива публіка та YouTube . Це свідоме рішення випускати саме українськомовний контент. Думка про це вперше виникла у Сергія Ліпко, стендапера, одного з авторів «Підпільного стендапу» та сценариста «Телебачення Торонто», його підтримав колега по цеху – сценарист «Телебачення Тор...

Тему закрито. Місія виконана

Читаємо фонтан, як відкриту книгу:  слідами наших публікацій, рік четвертий Пані та панове, урочисто повідомляємо: «Фонтан навпроти Університету з’явився». Фонтанно-будівнича епопея розпочалась дуже давно (про це детальніше можна дізнатися у спецвипуску нашої газети за 2018 рік, с.2), тривала довго (спецвипуск за 2019 р., с.2, спецвипуск за 2020 р., с.2). Студенти чекали на свій фонтан, на місця для поцілунків, на місця для відпочинку від важкого освітнього процесу та на фотозону. Але минали дні, ба, роки, ріс бур’ян, з’являлись нові матеріали про «фонтан Шредінгера» для «Ірпінь Time ». Через два роки відбулось неймовірне жовтий екскаватор почав свою роботу (детальніше про кропітку працю екскаватора спецвипуск за 2020 рік). Так на місці фонтану почав з’являтися сквер імені Петра Мельника. Реконструювання скверу на честь одного з найуспішніших і найефективніших ректорів Університету державної фіскальної служби України, ініціював його син, Максим Мельник. Відреставровані лавки,...