Перейти до основного вмісту

Мандрівка у час, коли зароджувалася журналістика

Уже котрий місяць освітній процес в навчальних закладах скрипить і тріщить по швах. Складнощі в усіх однакові: крім того, що потрібно розібратися із змістом предметів, необхідно освоїти і нові технічні платформи. А викладачам – ще й продумати, як реагувати на потік запитань і утримувати увагу студентів, які зіштовхнулися з усіма можливими викликами дистанційного навчання.

Важливо пам’ятати: те, що відбувається зараз, – це не просто дистанційне навчання, на підготовку якого був час. Це навчання в екстреній ситуації, коли всім потрібно розставити пріоритети і, можливо, чимось пожертвувати.

Наші викладачі, наприклад, вирішили, що одним з пріоритетних завдань є і психологічна складова освітнього процесу – підтримка контактів та інтересу до навчання. Останній семінар з історії зарубіжної журналістики – яскравий приклад цього. Наш викладач, Тетяна Сергіївна Гиріна, запропонувала згадати історію давньоримської газети «Acta Senatus», перейнявшись духом Стародавнього Риму часів правління імператора Тиберія Юлія Цезаря Августа, на часи якого припадає початок служіння Ісуса Христа і Його розп’яття.

Незважаючи на те, що Тиберій декларував волелюбний характер свого правління, кажучи, що «у вільній державі повинні бути вільні і думка, і мова», проголошена рівність на практиці з часом переросла в судове переслідування за «обр̀ази величності».

Незвичайним завданням було виготовлення листа із промовою для виступу в суді. Це було дуже пізнавально! Я дуже захопився процесом і був в захваті, коли у мене вийшов дійсно «старий» сувій. І хоча я не дуже захоплююся історією, проте на мене справила сильне враження інформація про цей старовинний час, коли зароджувалася журналістика.




Такі пари запам’ятовуються надовго (якщо не на все життя) і спонукають перевтілитися, перейнявшись духом того часу. Я щиро вдячний Тетяні Сергіївні за такий цікавий підхід до організації занять!

Семен Крупа

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

#YouTube – нове телебачення? Підбірка цікавих україномовних каналів

Ні для кого не секрет, що соцмережі займають все більше місця у сучасному медіапросторі. Щоб дізнатися, що нового сталося у світі, сучасна людина, радше, зайде в інстаграм, твітер чи фейсбук, аніж буде купувати газету за 5 грн у найближчому кіоску. Замість прогортування каналів по TV , більшість надає перевагу скроленню відеороликів у ютубі. Бо це зручніше, швидше та компактніше. І це НЕ погано: часи змінюються, люди змінюються, технології змінюються. Дуже добре що відбувається постійна еволюція і прогрес, а не навпаки. Тому сучасні медіа повинні постійно підлаштовуватись, щоб зацікавити читача, слухача чи глядача. Що із українського подивитись на ютубі? Насправді, в україномовному сегменті починає з’являтися все більше якісного контенту. І про деякі канали хочу розповісти детальніше. 1. Телебачення торонто, або #@) ₴?$0. Дайджест українських (і не тільки) новин, які подаються не в зовсім серйозній формі. З ноткою гумору, сарказму, та іронії. Про політику, музику, шоу-бізне...

Про еволюцію і про позицію

  «Підпільний»  як явище вишуканого  українськогумору     Мовне питання завжди гостро стояло перед українцями. І якщо в житті пересічного громадянина це лише питання, якою мовою просити хліб у магазині, то для публічної людини, що вже зібрала певну аудиторію виступами російською мовою, вибір ускладнюється. «Підпільний стендап», що виник як перша українська стендап-арена як російськомовний «Подпольн ый», всього за рік став українськомовним: кожен автор пише виступи українською, кожен проект «Підпільного» поступово переходить на державну мову, а нові взагалі не мають іншомовного старту. І справа тут не в законах, страху перед штрафами чи примусами, адже основна платформа стендаперів – жива публіка та YouTube . Це свідоме рішення випускати саме українськомовний контент. Думка про це вперше виникла у Сергія Ліпко, стендапера, одного з авторів «Підпільного стендапу» та сценариста «Телебачення Торонто», його підтримав колега по цеху – сценарист «Телебачення Тор...

Роздуми з Ірпеня

    Нехай побудуть молодими «Світ ловив мене, та не впіймав», - понад сто років тому говорив Григорій Сковорода. Але за цю понад сотню років інтеграції, модифікації та самоідентифікації України змінився не лише світ, а й людина, звісно і молодь. За тридцять років незалежності нашої держави зросло нове покоління, покоління Z . Сміливе, рішуче, безстрашне. З надзвичайними мріями, з неймовірними цілями і невичерпною енергією . Молодь, яка точно знає, чого прагне, яким бачить своє майбутнє. Молодь, яка висловлює креативні, подеколи епатажні думки; яка знаходить власні способи відкрити світ, а для світу – себе; яка не боїться поразок, проходить як не в двері, то крізь стіни на шляху до мрії; яка генерує ідеї, користується всіма можливими (і неможливими) ресурсами. Молодь, що прагне знати, вміти, творити, не просто бути, але жити. Дихати вільно, на повні легені. Молодь, яка бачила шлях України до незалежності і яка понад усе прагне власної незалежності: ментальної, моральної, ...