Ми знайомилися двічі. Обидва рази – заочно. Спершу він
був для мене легендою, а завдяки ЗОСі втілився у реальний об’єкт, який хочеться
побачити. «Це ж Лис Степан!», – вигукнула я одразу, коли ми на моніторі
комп’ютера побачили фото славутицького муралу. І я одразу поринула спогадами в
шкільні роки.
Про цю маленьку й
розумну тваринку дізналася від свого дядька Євгена, який працював інженером у
компанії «Novarka». Він дуже часто їздив на об’єкт у місто Прип’ять, аби спроєктувати
новий чорнобильський саркофаг. Там і познайомився з рудим красунчиком Семеном,
що став другом для багатьох – не людиною, лисом.
Дядько розповідав,
що звичайна, але водночас дуже розумна тваринка жила у зоні відчуження. Лис
приходив до пункту пропуску в місто Прип’ять, де його підкормлювали дядькові
співробітники. Бувало, що приходив до їдальні компанії «Novarka» і забирав м'ясо, кісточки, макарони у
котів: завжди боровся з ними за їжу.
Семена годували з
рук. Він не боявся людей, не тікав. Знаходився на відстані, але до себе
підпускав тільки годувати. Бувало, що Семен приводив ще одного лиса – і разом
ласували смаколиками від людей.
Ця історія так би й залишилася для мене казочкою, дядьковою легендою, якби після жеребкування ми не почали шукати інформацію про Славутич. І побачили мурал – з лисом. В пам’яті ожила історія Степана й одразу прийшло розуміння: це він.
«Хто ж не знає лиса!» – реагують наші волонтери. «Він зображений на закинутій поліклініці. Це місце – загальнолюдське, яке чомусь зараз є закинутим» – заочно знайомить нас зі Степаном у телеграм-чаті волонтерка Євгенія Безпалько. Каже, що пам’ятає, як лікарня функціонувала, раніше приходила сюди за довідками.
«Вона у нас була дуже великою – там
багато поверхів, великий підвал, але зараз будівля порожня, майже весь перший
поверх розтрощений, вибиті вікна», – розповідає про місце розташування муралу
мешканка Славутича Олександра Сафронова – теж волонтерка, яку ми «вичепили» в
команди газетярів. Каже, про історію, що такий лис справді існував сьогодні
почула вперше, і – зізнається: для неї – це швидше легенда.
«Це – своєрідна
місцева пам’ятка культури», – каже Олександра. – Мабуть, найперше, що бачить
людина, коли приїжджає до нашого міста, – цей мурал, адже він знаходиться на
будівлі поблизу головної траси. Пройшло багато часу відтоді, як з’явився мурал,
але кольори в нього досі такі ж яскраві – виконаний дуже якісно. Коли ти
знаходишся біля нього, відчуваєш захват: дуже великий та дуже барвистий лис».
Фактологічна довідка: Мурал намальовано всього за два дні у вересні 2018 року.
Митець стріт-арту TakerOne (родом з Угорщини) самостійно обрав локацію для
своєї картини. Ідея його творчості – в уникненні «пластикового» вигляду
малюнка, досягнення найбільшої природності. Він малював у Лондоні, Нью-Йорку,
Лос-Анджелесі, Окленді, кількох містах Іспанії та на Шрі-Ланці.
Лис Семен, у якого була власна ФБ-сторінка, помер у 2019 році.
Сніжана РОЗСУДОВСЬКА,
фото TakerOne, відео – Олександра Сафронова
Коментарі
Дописати коментар